Глава 39. Дитячий табір-2.

Йому довелося посунути всі дитячі ліжка і собі перенести. Його ліжко стояло якраз навпроти мого, а поруч ліжко брата.

— Міро, ти ж знаєш, що сталося? — запитав Микита — Міро, ти що вже спиш?! Міро, — покликав брат.

— Микито, спати живо, — спіймав його Мірл і легко полоскотавши закинув у ліжко. — Кому ребра перерахувати?

Хлопчаки посміхаючись забралися у свої ліжка. І перший час прикидалися, що сплять, але швидко заснули. Мірл перевірив, що всі сплять, і вийшов на ґанок, прихопивши з собою свою сумку з просторовою кишенею. З неї дістав контейнер з їжею.

— О, я вчасно, — сказав Майкл — Твої бабаки сплять?

— Ага.

— Я своїх приспав, базікають багато. Зате ніхто не втече до дівчаток.

— Охоронку повісив? Раптом у когось амулет.

— І охоронку, і сигналку, прямо як ми, коли в дикому лісі жили. Ці бісята тихо не пройдуть.

— Відрадно це чути, — почули брати директора військової школи. — Як дівчинка?

— Лікар дав їй легкого снодійного, швидко заснула.

— Вона якось занадто спокійно відреагувала.

— З її то пригодами, — хмикнув Майкл і отримав ліктем у бік від брата — Ай, за що?

— Балакаєш багато.

— Зате ти, хмаринка небагатослівна.

Директор присів поруч із ними на сходинках.

— Ти її добре знаєш?

— Вона моя пара.

Директор дуже здивовано подивився на ведмедя.

— Навіть не знаю, співчувати чи не варто.

— Не варто, — сказав замислившись Мірл, — уже не так і довго чекати залишилося.

— Коли ти дізнався?

— На першому курсі, коли побачив її.

— Так, епічненько було. У нього ж дівчина була, і вона різко перестала подобатися.

Майкл ледь встиг ухилитися від стусана в бік.

— Щось ти занадто балакучий. Твої точно сплять?

— Стопудово, я відчую якщо хто з ліжка встане, мережу розкинув як для нечисті, сигнальну.

— Добре, що тільки сигнальну, — зітхнув Мірл, — а то ти раніше мережу кидав, що в капусту кришить усіх, хто ступить.

— Так то в кривавому лісі, ну і до того теж було виправдано. А тут усе ж таки діти.

— Вам би теж спати лягти не пізно.

— Поїмо й одразу на бокову. Я в місцевій їдальні не наїдаюся.

— Аналогічно! Брате, поділися.

Мірл дістав ще один контейнер з їжею і вручив Майклу.

— Одразу б сказав, а не ляси точив.

— Щось ти занадто буркотливий. До речі, звідки в тебе запас?

— Мама передала. Потрібно попросити ще приготувати, а то ми вдвох з'їмо за кілька днів.

Сьогодні я чудово виспалася. Нас обрадували черговим забігом, але тепер за віком. І мене відправили бігати до старших хлопців. Брат одразу почав обурюватися, що хотів зі мною бігати. Мірл на нього суворо подивився і малий одразу замовк. А я прийшла першою і на фініші сиділа чекала на інших. Коли побачила перевертнів, що бігли, відійшла вбік і сіла, обвивши ноги хвостом. Вожатий хлопців був тут же, недалеко і схвально мені кивнув, коли я прибігла.

— Молодці хлопці.

— Як ти примудрилася? — вигукнув хлопчина обертаючись, він прибіг першим після мене.

— Бігаю швидко і вже давно тренуюся.

— Така дрібна, а раз і нема, — сказав інший хлопець, — ти портал ще не навчилася відкривати?

— Ні.

— Так-с, дрібна і ти Стів, виходять у наступний тур. Через кілька годин буде ще один забіг для переможців від кожної групи.

На наступному забігу з лідерами всіх груп я знову прийшла третьою, на голову відставши від двох хлопців.

— Ну ти торпеда, — сказав вовк, — ще не бачив, щоб малявки так швидко бігали.

— Вона з дитинства швидко бігає і тренується, — сказав Мірл хлопцеві. — Мій батько її натаскує на студентах.

— Та годі! — не повірив вожатий хлопців-переможців.

— Ага, так кумедно було, — піддакував Майкл — грудка шерсті, а за лисом як припустила. Татко лисиць просив бігати перед кнопкою, ось то приманка була залікова. Якщо лис зазівається, то ця дрібнота може зловити і повиснути на хвості. Хлопці аж видихнули, коли випустилися. Благо в академії лисів вистачає, але ті вже так не тупили.

— Було всього кілька разів, — човгнула ногою — більше він не попадався.

— Один раз ти його за хвіст, інший раз за щось інше кігтями.

— Зі скількох років бігаєш? — запитав вовк — Я до речі Том.

— З дев'ятнадцяти.

— Ти ж дрібною зовсім була, — здивувався Том.

— Дрібною, що вже оберталася і спритно бігала, — сказав Мірл. — Тому моєму батькові й прилаштували для ранкових пробіжок разом зі студентами. Безпечно і під наглядом.