Глава 38. Дитячий табір.

Наступного дня нам влаштували забіг на швидкість, у другому вигляді. Братик у мене теж швидко бігав, і завжди тримався поруч. Я була тільки трохи більша за брата і його однолітків і це мене злило. Старших хлопців забавляла моя злість на молодших.

— Ти ж дівчинка, — спокійно сказав Мірл, він сидів на низькому пеньку і спостерігав за нашою пробіжкою. Ми пробігши розминочне коло зупинилися біля нього, і я сердито гаркнула на брата — Дівчаткам належить бути меншими за хлопчиків, — сказав він зі зітханням, — принаймні так батько казав. Мені порівнювати нема з ким ми з братами набагато більші за сестер, до того ж ми різних видів. От на молодших буде цікаво подивитися, як підростуть. Поки що Мишко і Таня одного розміру і сестра спритніша за брата.

Ми з братом сіли біля Мірла, він нас обох погладив по головах і почухав під щелепою. Зібралася решта групи. Мірл встав і сказав нам:

— Так-с дітки, зараз буде великий забіг для всіх. Беруть участь усі. Завдання буде оббігти табір. Стежку я вам показував у перший день. Хто прибіжить першим отримає солодкий приз. Три призових місця. Битися під час забігу заборонено. Зрозуміли?

Хтось пробурчав невдоволено. Мірл тільки посміхнувся на це. Пробіжка всім дитячим табором, це бігти в натовпі. І старші явно хочуть прийти першими. Нас вишикували на старті. Не знаю, чому не можна бігти групами. Коли дали сигнал, наш натовп дружно зірвався з місця. Старші хлопці одразу вирвалися вперед. Довелося проявити чудеса спритності, щоб не бути затоптаною і вирватися вперед і навіть наздогнати старших. Брат щосили намагався не відставати, але в якийсь момент я зрозуміла, що біжу одна і попереду бачу парочку лідерів.

Рикнула сама собі і ще прискорилася. Прийшла третьою. Старші мене ледь не покусали біля фінішу. А коли зрозуміли, що ми прийшли втрьох першими, то ледь не побили, що я прийшла третьою. Коли на мене замахнулися лапою, я інстинктивно присіла і загарчала, вуха притиснувши до голови. Хлопець був із котячих, сторопів і перестав проявляти агресію. Другим прийшов вовк і той спробував зобразити дружелюбність і завиляв хвостом. При спробі понюхати мене, ледь не отримав по носі. Його врятував щит одного з викладачів.

— Ви два дебіли, — сказав він тихо, — хто спочатку погрожує, а потім лізе знайомитися? Не дивно, що кішка намагається захиститися. А ну не гарчи дрібна.

Викладач спробував взяти мене на руки і миттю про це пошкодував, я його вкусила.

— Зараза!

— Кріс, не чіпай Міру, — сказав Мірл, що з'явився, — вона не любить, коли її чужі на руки беруть. Молодець кнопка, я в тобі не сумнівався.

Фиркнула на чоловіків і обтрусивши шерсть пішла до дерева кігті точити. Кіт пішов слідом за мною і типу я теж точу кігті. Він був значно більший і явно позував точачи кігті. Сиділа розглядала його. Було дивно відчути, що ззаду до мене підійшов вовк і обережно понюхав мій загривок. Щось тихо пробурчав і пішов убік. Перетворився на високого хлопця.

— Ти дивно пахнеш.

— Це як? — запитала я, перетворившись.

— Тобі скільки років?

— Ем, шістдесят.

Він кивнув і сказав:

— Ще дівчинка, не дівчина. Запах тільки починає змінюватися. Добре, що ти серед дрібних, там ти в безпеці.

Я офігівши дивлюся на хлопця.

— Років за п'ять зрозумієш.

На фініш вилетів мій брат, обігнавши групу старших хлопців і одразу кинувся до мене. Обійняла пухнасту торпеду. Він був мега задоволений собою. Одразу перетворився і сказав задоволеним голосом:

— Я їх обігнав! Обігнав!

— А йому скільки? — запитав здивований вовк.

— Тридцять один.

Хлопець зніяковів і тихо сказав:

— Високий який, але дитина.

А брат мене обійняв і спробував підняти. Я вивільнилася з його обіймів.

— Не надірвися, я важча за сестер.

— Не на багато сестричка.

— Молодець, — сказав Мірл Микиті з усмішкою, — далеко не йдіть від мене.

Стали підтягуватися інші. Нагородою був торт. Мені дістався великий шматок із квіточками і маленьким зефірками. Хлопчакам, що прийшли першими, дісталися шматочки без прикрас і вони були цьому раді. Щоправда мої квіточки і зефірки зжер брат. Я відволіклася буквально на пару секунд, а прикрас на торті вже немає.

— Микита! — мій крик чула вся їдальня.

— Що? Вони смачні, — не зрозумів брат, а всі інші сидять іржуть.

Я вмочила брата в торт обличчям.

— Смачний торт, — не засмутився дрібний.

А я була готова розридатися від образи, і брат, бачачи, що я зараз розплачуся, занервував. Ситуацію врятував як не дивно вовк, що прийшов першим. Він підійшов зі своїм тортом і віддав мені. На шматку тора вже були і квіточки, і зефірки.

— Не засмучуйся, ти молодець Міренка. А ти недотепа малолітня, не ображай сестру.

— Спасибі, — сказала я збентежено.

— А що я такого зробив? — не зрозумів брат.

— Я тобі потім поясню, — сказали йому багатообіцяюче.