Глава 37. Подарунки.

Попрощалися з батьками і пішли до парку. На ходу Мірл передав братові красиву коробочку.

— О, спасибі, — сказав Мітчел збентежено.

Коробочку одразу було вручено Наталці, а Мірлу прилетіло ліктем від Майкла.

— Ти баран, а не ведмідь.

— Згоден, — сказав Тейлін, — дівчатка будь-якого віку люблять подарунки. Міро, а чому в батька вчора фінгал був?

— Він сам дозволив кинути в нього, — сказала ображено.

— Морозиво будеш? — запитав Мірл.

— Ні, — огризнулася.

— А ми будемо, — сказала тихо Мія, — можна?

— Можна, — сказала їм.

Сестра одразу мене обійняла двома руками. Я відпустила хлопця і втекла з сестрами.

— На мене за щось образилися, — сказав хлопець рідним.

— Звісно, ти її цураєшся і гарну коробку вручив братові, а не їй, — хмикнув батько. — Плюс у неї стан після линьки прибити кого-небудь.

— І що їй подарувати, щоб не образити?

— Прикраса, — сказала Наташа, — вона потроху починає ними цікавитися. Мама подарувала їй браслетик іменний, радості було дуже багато.

Подарунок мені презентували цього ж вечора, до приходу рідних. Я офігівши дивилася на хлопця.

— Я ж теж вчуся, частіше на помилках.

Відкрила коробочку, а там був кулон на ланцюжку.

— Це артефакт, — сказав Мірл, — ну і прикраса теж.

— А що він робить? Мерехтить так красиво. А що це за матеріал?

— Срібло із сапфіром. Захищає від магічного нападу. Ем, загалом з'являється щит. Я вибрав найпотужніший, що був у наявності.

Камінчик був немов тонкими нитками обплетений.

— А мерехтіння я не бачу, не напружуючи енергетичного бачення. Це магія мерехтить. Тобі подобається?

— Дуже. Дякую.

— Загалом, якщо на тебе нападуть, він дасть час втекти і має врятувати від удару в спину.

Посміхнулася і одягла кулон. Батько на подарунок відреагував спокійно. Щоправда, він одразу помітив, що це не проста прикраса, а артефакт.

— Молодець хлопець, — сказав він тихо Нюрі.

— Я іноді шкодую, що вони так рано зустрілися.

— Чому?

— Їй би отримати досвід спілкування з хлопчиками, походити на побачення. А вона закохалася в одного конкретного. Це більше схоже на нерозділене кохання, притому в обох.

Ще через кілька днів мені подарували м'яку іграшку — ляльку з потайною кишенею всередині. Я на хлопця подивилася дуже красномовно, мовляв я вже не граюся, давно. Він зітхнув і сказав:

— У ній є секрет. На спині потайна блискавка з кишенею, відкрий.

Батько вже був удома і теж спостерігав з цікавістю. Власне всі були вдома і мовчки спостерігали за нами. Я відчинила кишеню і засунула руку всередину і очманіла, коли зрозуміла, що там безрозмірна кишеня. Сестри миттю опинилися поруч і теж перевірили кишеню.

— А нам такі ляльки? — ображено запитала Мія.

Щоправда вона дивилася не на Мірла, а на батька. Тато чаєм поперхнувся, від такого запитання. Нюра йому постукала по спині й сказала:

— Мірл скаже нам, де дістав і ми вам теж купимо, але інші, щоб ви не плутали свої іграшки.

Друг зніяковіло кивнув і переслав Нюрі сайт, на якому замовляв. Мама одразу захопила дочок і онуку вибирати іграшки.

— Ти наступного разу попереджай, — хрипло сказав батько, — А то дівчатка когось із нас із тобою поб'ють, а то одній приніс щось, а іншим ні. Прикро їм.

— Врахую.

А у ляльки були ще приховані ремінці і її можна було одягнути або як сумку, або як рюкзак.

— Дякую, мені подобається, — я обійняла ляльку двома руками.

Мірл ледь чутно сказав:

— Там усередині ще багато цукерок, але краще зараз не діставай. Інакше мене точно поб'ють. І коли щось хочеш дістати з просторової кишені, подумки думай про цю річ.

Я дістала жменю цукерок і кожній дитині дала по шоколадній цукерці.

— Їм багато солодощів і не потрібно відразу. Але якщо показав кульок, відберуть.

Ася взяла в мене ляльку, спробувала залізти в просторову кишеню і не змогла руку всунути. Ображено подивилася на хлопця.

— У цьому й фішка цих ляльок, — сказав Мірл обережно.

— А мені подобається, — сказав батько, — може хтось навчиться не лазити по чужих кишенях.

Мої сестри миттю зніяковіли і зробили вигляд, мовляв, це не про нас. Я беззвучно реготала уткнувшись другові в плече. Вранці сестричкам уже доставили їхніх лялечок із потайною кишенею. От тільки дівчаткам не сказали, але в їхні кишені на ляльках може залізти хтось із дорослих. І в моїх сестер це була мама, а в племінниці її батько.

— А в мою, мабуть, Мірл може, — хмикнула я, бачачи, як встановлюють батьківський контроль на іграшки.