Глава 36. Линька

Наталка вже була вдома з малечею і вони гасали по першому поверху. Стен з Талі доньку назвали Марта і вона добре влилася в компанію малечі.

— Ти швидко, — зауважила Наталка, — вони не хочуть без тебе за стіл сідати.

Тільки посміхнулася трохи натягнуто і поспішила мити руки. Сестрички добре вміли мене відволікати від сумних думок і гра з ними допомагала оговтатися. Але думками я часто поверталася до Мірла. Подумавши над словами мами вирішила знайти собі ще можливості побитися. Тренувань у мене і так багато і додаткові мені тренер не дасть. А от від старших хлопців чула, що є напівлегальні змагання. Нелегальне там тільки ставки, які деякі роблять на бійців. Варто туди потрапити і дізнатися, чи зможу я взяти участь.

— Про що задумалася? — запитав Мишко.

Братик у Мірла був тим ще чарівником. Посміхнулася дитині й сказала майже всю правду.

— Про бої.

— У тебе завтра тренування, — сказав він задумливо, — переживаєш?

— Ні.

— Щось задумала? — уточнила дитина.

— З чого ти вирішив?

— Бачу, але не скажу нікому. Будь обережна.

— Дякую.

Якраз наступного дня після тренування спіймала хлопців зі старшої групи.

— Я чула ви обговорювали бої поза тренуваннями, хочу туди потрапити!

Вони одразу почали шикати на мене, а потім відтягнули вбік і тихо сказали:

— Навіщо ж так голосно! Тренер люлей дасть за відвідування тих боїв. Він вважає нас не готовими до них і ми не збираємося там битися.

— А мені треба побитися! Можу з вами і зараз!

— Ми не самогубці! — заявили мені хлопці.

— Міро, не дошкуляй хлопцям, — покликав мене тренер.

— Я їм запропонувала побитися.

Тренер тільки очі закотив і направив мене в бік роздягальні. Коли я пішла, сказав хлопцям:

— У дівчинки гормони вирують і якщо зачепите, придушу.

— Вона хоче піти в бійцівський клуб, — одразу здав мене хлопець.

— Зводіть, нехай подивиться, як дорослі б'ються. Її не випустять на ринг.

— Ви серйозно нам дозволяєте туди піти?

— Тільки тому, що вас трьох не випустять битися.

— Чому? — це вже від мене.

— А переодягнутися? — запитав тренер, розуміючи, що далеко не пішла і все чула.

— Маленькі ви ще, — бачачи, як я насупилася, посміхнувся по-доброму, — у твого батька була боксерська груша, її б'ють, і за тобою вже прийшли.

Я втекла за своїми речами в роздягальню і швидко переодяглася. Сестри встигли побігати по залу поки я збиралася. Коли була вдома отримала повідомлення від старших хлопців:

"Через дві години зустрінемося біля школи, покажемо тобі бійцівський клуб. Приходь без хвоста із молодших".

Подивилася на своїх молодших. Ми пообідали і сіли за уроки, а наймолодших Наталка поклала спати. Залишилося придумати, як втекти від турботливої няні. Мишко помітив, що я щось задумала.

— Коли? — запитав він спокійно.

— Через півгодини.

— Я відволічу тітку.

— Ти куди? — насторожилася Мія.

— Погуляти зі старшими хлопцями. Я їх дещо попросила показати.

— Ми з тобою!

— Тоді мене не відведуть.

Сестра насупилася, була незадоволена, що я не хочу її брати з собою.

— Мія, не ображайся, будь ласка. Є ризик, що навіть мене в той клуб не пустять, скажуть занадто мала.

Сестричка просто кивнула. Я згребла її в обійми, а потім і двійнят.

— Ти нам усе розповіси! Ну, коли повернешся.

— Обов'язково!

Вислизнути вдалося спокійно. Благо є артефакт порталу і я вийшла на вулицю й одразу перейшла порталом до школи.

— Ти вчасно, — сказав Дмитро. — Тебе відпустили?

— Дрібні прикриють.

— Оу, ти з ними домовилася.

— Мишко одразу зрозумів, що я щось задумала, а сестра засмутилася, що її не беру з собою. Але я пообіцяла все розповісти, коли повернуся. Трохи є часу, поки Наталка не схопилася. Відчуваю, мені потім влетить, ну і нехай. Ходімо!

Йти довелося не довго. Хвилин двадцять. Будівля як будівля, нічого особливого. Вхід вільний. Тільки запитали скільки нам років. Я збрехала, не моргнувши й оком. Сказала, що мені сімдесят, як і хлопцям. Коли зайшли хлопці, на мене здивовано подивилися.

— Що?! Я що даремно з дому втекла, щоб не потрапити?

— Тут бої дозволені з сімдесяти, тренер просто цього не знає. І зазвичай немає таких божевільних підлітків, хто хоче побитися. Ну, крім тебе.

Поки ми тут із хлопцями оглядалися, Мишко почав нервувати, що я пішла. Це відчули трійнята. Вони вже років десять тому помітили, що з молодшим братом можуть подумки спілкуватися, якщо той нервує або наляканий.