Глава 35. Підліток

Поки я спала, Анрес написав братові та Лішкорту про те, що я робила вдома. І вони прийшли після занять в академії. Я якраз прокинулася і знову прийшла на кухню з метою щось з'їсти. Наталка допомогла мені знайти те, що я захочу їсти. Бо я почувалася маленькою вередою, що це не хочу і те теж не хочу. Мені знайшли шматок тортика і в'ялене м'ясо. За поїданням такого дивного поєднання мене й застали викладачі.

— Привіт кнопка, — сказав Лішкорт.

Помахала рукою, вітаючись. Тейлін тим часом підхопив своїх кнопок, бо вони одразу кинулися до тата й обидва хотіли на ручки. Обом дісталася порція поцілуночків. Вони спокійно почекали поки я доїм і поп'ю чай. І потім Лішкорт попросив показати те саме, що я показувала Анресу.

— Можеш мою проекцію розгорнути.

Кивнула. Зараз уже відразу вийшло зробити об'ємне зображення з енергетичною будовою магістра. Він хмикав, розглядаючи свою проекцію, попросив її наблизити в деяких місцях і одразу став щось чаклувати над собою, і зміни одразу відображалися на проекції.

— Заодно дірки залатаю, зручно. Покажи ззаду, ту частину, що на плащ схожа. Дякую, малятко. Ага, знову хтось у мені дірку намагався зробити. Так-с, а якщо я зроблю ось так.

— Вау! — сказала я тихо — таке складне плетіння. Ви немов ткач, що тканину плете!

— Це справа практики, ти теж навчишся і робитимеш це дуже спритно. Років за десять вас у школі почнуть вчити. Потім в академії, я тебе теж багато чому навчу. Тобі піде на користь бачити саму суть магії без артефактів. Так-с, начебто все поправив. А тепер мого друга покажи, а то він мені не вірить у дечому, каже, травма і саме мине.

Я проявила проекцію Тейліна і Лішкорт пальцем показав на коліно чоловіка на проекції. Одразу наблизила. Там була темна субстанція.

— Тепер ти мені віриш, упертюх?

— Я тобі вже й до цього повірив, — буркнув ведмідь і передав братові й Наталці своїх малих. — Як це прибрати?

Один помах рукою і ми бачимо коліно в розрізі. Лішкорт щоправда не зміг підчепити темне на моїй проекції. Але відразу дістав мені спеціальний інструмент і він моєю рукою робив маніпуляції.

— Щось відчуваєш?

— Так, як ви в мені копаєтеся.

Лішкорт швидко дістав темну субстанцію і спалив її. Потім поміняв інструмент і відновив другу коліно.

— Ну як, не ниє більше?

— Клас! Дякую.

Мене погладили по голові. І попросили повністю проявити проекцію Тейліна. Лішкорт її уважно досліджував і деякі місця збільшував.

— Чист.

— Ось тут ось дірка.

Показала на енергетичну оболонку.

— Хм, пильне око, — похвалив магістр і підлатав другу ще й енергетичну оболонку.

До мене підійшов Мишко і потягнув за ногу. Я ледь зі стільця не впала. Але проекція одразу розвіялася. Чоловіки усміхнулися і відпустили мене гратися до дітей. А малий одразу взяв мене за руку, коли я спустилася і повів до м'яча. Я обернулася і стала ганяти м'яч із ними. Вони вже бадьоро ходили і навіть бігали. Дрібний зловив мене за хвіст і потягнув на себе. Повернулася до нього і легенько лапою без пазурів дала по руках і при цьому гарчала.

— Михайле, тебе попросили відпустити хвіст, — переклав батько синові моє обурення.

Дитина відпустила мою п'яту кінцівку. Я смикнула нервово хвостом, але підійшла і лизнула дрібного в щоку. Мене обійняли двома руками і міцно стиснули в дитячих обіймах. Тейліну довелося розтискати дитячі ручки. Бо мене ледь не задушили.

— Ох уже ці маленькі силачі, — реготнув Тейлін.

Було несподівано, коли батько прийшов рано додому. Лішкорт на той час уже пішов. А Тейлін стежив, щоб ми з його дітьми один одного не покалічили. Точніше, щоб мене не покалічили і діти із задоволенням гралися з батьком. З батьком прийшли ще й трійнята. Я не перетворюючись побігла до рідної істоти. Він навіть присів, щоб підхопити. За кілька кроків до нього обернулася в стрибку й обійняла його за шию. Другу показала язика.

— Сумувала за тобою, — сказала батькові.

— Я теж мила.

— А по мені? — запитав Мірл.

— Теж, але в тебе руки брудні.

Мірл здивовано подивився на свої руки, потім на мене.

— Темні розводи, від енергії, поверхневі.

Друг огорнув руки вогнем.

— А тепер.

— Чисто. У вас теж брудні, — сказала ще двом братам.

Вони повторили те саме, що і їхній брат, я їм тільки кивнула. За вечерею зібралася вся велика родина магістра Тейліна. Наприкінці вечері сказала батькові:

— Тату, я до мами хочу.

— Через кілька днів відправлю вже.

— А можна завтра, а то зовсім тут нудно буде. Тим більше вони в червоні гори підуть.

Мірл ледь не поперхнувся і переглянувся з братами. А я вже злізла зі стільця і прибрала свою тарілку зі столу та сходила за планшетом.

— А червоні гори назвали через червоне листя? Як на картинці?