Глава 33. Звільнення.

Це спрацювало. Поки я повільно їла, друг розповідав, яке молоко смачне, особливо молочна пінка. Мене одразу вивернуло, не встигла я останній шматочок фаршу заковтнути. І потім ще рвало, навіть коли шлунок став порожнім. Добренький навіть злякався, думав я тут лапки відкину.

Поповзла у ванну і дотягнулася до важеля води в душі напилася водою. Мірл нагадав мені знову про пінку і мене ще раз вивернуло. Зайшов добренький і стурбовано дивився як мене нудить у душовій.

"Думаю, вистачить. Згадай про яблука і взагалі фрукти. Вони нейтральні. Побуду поруч, поки він не піде."

Я дочекалася, поки вода змиє сліди нудоти, і залізла під струмені води. Дозволила шерсті намокнути і дістала лапами вимкнула воду. Чоловік підійшов до мене з рушником. Почала гарчати на нього.

— Я просто витру і висушу шерсть. Я дуже обережно. Не знаю, чому тебе знудило, казали фарш свіжий.

Я показово ледь не блюванула.

— Доведеться тобі поголодувати сьогодні.

Мене витерли і заклинанням досушили.

"Я йому руки переламаю" — буркнув друг.

"Я не проти. Він хоче здаватися добрим, типу нехай думає, який я хороший, і сама застрибне до мене в ліжко. Зараз знову знудить від таких думок..."

Після цього мене залишили одну в кімнаті. У животі голосно заурчало. Мірл сумно зітхнув.

— Якщо я портал відкрию до тебе, тут сигналка заволає.

— Я переживу це все, — сказала йому рішуче, — краще погуляй на вулиці по периметру і подивися захист і пости. Ну може не прямо зараз, а найближчими днями. Просто колись вам цю богадільню накривати і потрібно, щоб вони не розбіглися навіть через портали. Іди вже.

— Гониш мене? — хмикнув друг.

— Ні. Але ти вже довго тут і не хочу, щоб у тебе було виснаження. Я піду спати, так голод не відчувається. А так, наостанок запитання, як ти зрозумів про зілля?

— Запах інший, не суто м'ясний. Уважно нюхай їжу.

— Угу, дякую.

Застрибнула на ліжко і згорнулася клубком. Друг зник, а я довго не могла заснути. Наступного дня принесли просто кашу на воді. Я її уважно понюхала, а тільки потім почала їсти, благо, що кашу принесли і не стояли над душею. Поївши, вирішила навідатися до батька. Забралася під ліжко і згорнулася там клубком. А тільки потім перемістила ментальну проекцію до нього в кабінет. Вдалося з першого разу стати не кошеням, а дівчинкою. Батько, побачивши мене, підскочив із крісла, підлетів до мене. Але обійняти мене він не зміг, руки проходи крізь мене.

— Секундочку, — сказала і прикрила очі. — Так часу менше, але я більш щільна. Привіт, — сказала з посмішкою.

Батько згріб в обійми. Але відчував, що я не матеріальна. Трохи сильніше стисни і руки пройдуть крізь мене. Він відсторонився і мовчки мене оглянув.

— Як ти? За твоєю проекцією це складно зрозуміти?

— Проекція, це ж те, як я себе уявляю і пам'ятаю. Я не звертаюся зайвий раз. Не хочу попастися, — останнє сказала роздратовано. — Терпимо. Мірл навчився робити ментальну проекцію і заходить до мене. Я його попросила походити, запам'ятати гостей цього будинку розпусти. Вони бордель у ньому відкрили.

— Знаю, — зітхнув батько, — але Лія з Янушем кажуть, ще рано туди нагрянути.

— Так. Удень там мало хто з них є. Мірл мав погуляти територією, щоб весь їхній захист змалювати. О, варто про нього згадати.

Трійнята зайшли в кабінет. Мірл побачивши мене ледь не спіткнувся. Швидко взяв себе в руки й обійняв.

— Проекція... — сказав він із жалем.

— Ні фіга собі! — від його братів — Ти немов матеріальна.

— Часу мало залишилося, — сказала зі зітханням, подивилася на друга і сказала — якщо під час справи відчуєш мене, не перетягуй у жодному разі.

Батько з трійнятами напружився, але не перебивали.

— Щоб ти не відчув, не перетягуй. Ти мене зрозумів?

— Так. Але Міро, це не правильно.

— Якщо ти перетягнеш, можеш сильно постраждати в реальному часі. Я виживу, — сказала з усмішкою, — краще потім, коли будеш у безпеці, допоможеш із відчуттями. Пообіцяй.

— Обіцяю, — сказав він сумно.

— Якщо що, тату, дай йому ляпаса. І для спарингу є Майкл, йому й так нудно.

— Врахую, — сказав батько сумно.

Я зникла й опинилася у своєму тілі. Зрозуміла, що в кімнаті не одна. До мене зайшли і поки я типу спала мене витягли з під ліжка. Відчула на своїй шиї нашийник. Потім помітила трьох чоловіків: добрий, злий і головний.

— Активуй, нехай перетворюється.

Відчула тиск на свідомість і наказ перетворитися. Завила, загарчала і почала чинити опір. Тіло ломило, було відчуття, що під час опору ламаються кістки. Я вила і гарчала, але не мінялась. Моєї впертості й сили волі вистачало, щоб не виконувати наказ.

— Почекаємо поки здохне? — запитав добренький. — Зазвичай вистачає десяти секунд і без криків. Вона вже хвилину пручається. Якщо ще хвилину почекаємо буде труп.