Глава 32. У полоні

Наталці, щоб відволіктися, запропонували на вибір або няньчити малюків Тейліна, або піти в таверні попрацювати.

— Краще з дітьми, хоч знаю, що робити.

— Ага, — сказала скептично Теяна, — особливо ці. Розбігаються в різні боки.

— У Міри молодші сестри теж у різні боки бігли, а як усі підросли, то часом усі разом розбігаються від мене в різні боки. Щитами їх ловила.

— Хм, — тільки й сказав Тейлін, — так мені не здалося, ти теоретичні викладки зі щитів читаєш, за третій курс.

— Так.

Ще через кілька днів, коли Наталка була вдома з Анресом, пролунав різкий перестук у двері.

— Хм, Марійка чи що, додому заявилася, — усміхнувся чоловік, відкладаючи газету.

Наташа перевірили малечу, та лежала на килимі й мусолила свої іграшки. Чоловік швидко підійшов і відчинив племінниці двері. З того, як напружилася його спина, дівчина зрозуміла, що щось трапилося.

— Марійко, ти заміж вийшла?

— Ні, — буркнула дівчина і зайшла в будинок.

Тут її дядько і Наталка побачили на обличчі кілька синців, а няня ще й невеликий животик.

— Рідна, яка скотина це зробила з тобою. Ти скажи, я миттю розберуся.

— Я з Артемом побилася.

— Ще раз, — перепитав Анрес, — з Артемом, з яким ти зустрічалася останній рік, побилася? Він що, не бачив цього, — ведмідь показав на її живіт.

— Тому й побилися. Він хотів, щоб я зробила переривання. Я його лісом послала, сказала, що сама якось без такого придурка дитину виховаю. Він тоді пішов, а сьогодні заявився, побачив живіт і напав на мене. Я, чесно кажучи, трохи розгубилася, але здачі змогла дати. І це, я поживу вдома напевно. Мене з роботи звільнили, коли помітили, що я вагітна. Наталка, привіт.

— Привіт.

— Привіт малюки, — проворкувала Марія, але було видно, що бадьорість напускна і їй важко рухатися. — Мені б відпочити. Є вдома кімната?

— Звичайно, будинок у вас великий.

— Я проведу, — сказав Анрес і підхопив сумку племінниці. — Де Артема знайти?

— Не знаю і знати не хочу. Тато додому приходить чи в академії живе?

— Залишається на вихідні, а ввечері кнопок забирає.

За деякий час Наталка вклала молодших Ялінів на денний сон і підійшла до Анреса.

— Марійку по-хорошому потрібно лікарю показати. Усередині якесь свербляче відчуття занепокоєння. Її бадьорість була занадто награною.

— Так-с, вона прийшла півгодини тому, — сказав чоловік, подивившись на годинник. — Піду її перевірю.

За хвилину він уже злетів на перший поверх із племінницею на руках. Дівчина була непритомна і в неї відкрилася кровотеча.

— Будь удома з кнопками, я в лікарню і зателефоную братові.

У лікарні їх одразу прийняли і поки лікарі боролися за життя дівчини, Анрес подзвонив братові, а потім ще трьом племінницям.

— Дівчатка, а ви в курсі, що Марійку Артем побив?

— Що? — одразу від трьох кішечок.

— Ви де?

— Додому їдемо. Хотіли погостювати. А Марійка на телефон нам із ранку не відповідає. Коли її і де вона?

— Побили її сьогодні. Вона додому зібралася і приїхала. А зараз ми в лікарні, у неї кровотеча відкрилася. І ви знали, що вона при надії?

— Знали, Марійка просила рідним не говорити. Хотіла сьогодні сама сказати. Гад! Потрібно Крісу зателефонувати, нехай розбереться і спустить із цього виродка шкуру!

За дві години в лікарні був уже Тейлін із дружиною, доньками та синами. Лікаря все ще не було з новинами. А поки він не вийшов, прийшов Кріс, злегка пом'ятий і з легкою божевіллям в очах.

— Ти знайшов його?! — одразу від трьох сестричок.

— Знайшов, здав. Він у всьому зізнався.

— Судячи із задоволеної пики, ти його добре обробив.

— О, так.

— Я ніяк не можу зрозуміти, чому ви з Марікою розійшлися рік тому? — запитав Тейлін.

— Через Артема, він вічно біля Марії тинявся і немов зачарував її. Вона мене кинула і пішла до нього. А він просто хотів розважитися і мені насолити. Хотілки в нього більше не буде, — хлопець задоволено посміхнувся, — фізично вона є, але працювати більше не буде, ніколи.

Тейлін із братом якось дивно переглянулися.

— Ем, хлопче, тебе хоч не посадять?

— Мене, ні. Він на мене напав перший при свідках, а я оборонявся. І така жалість, відстріляв йому горішки, промазав трохи, цілився в ногу.

Нарешті вийшов лікар.

— Дівчину ми врятували. Дитина народилася мертвою. Той, хто її побив, убив дитину. Диво, що вона вижила. Дивлюся, сім'я велика, це добре, потрібне переливання. Вона втратила багато крові. Лікар уважніше подивився на сім'ю Марії і сказав:

— Хм, два види. Потрібно перевірити сумісність із братами і батьком. Жіноча частина точно підійде.