Глава 30. Зв'язок пари

Вночі був черговий сон-кошмар, він же видіння. Усе було настільки реальним, що я до останнього не могла зрозуміти, що це не реально і все це зараз не відбувається. Коли прокинулася, мене всю трясло, і я не могла стримати сліз. Чула голоси внизу. Спустившись, побачила батьків, а потім побачила Мірла, якому дали лід, щоб прикласти до голови. Друг сказав батькові, що я спустилася. Батько підхопив мене на руки, і тут я дала волю сльозам.

— Що ж вам двом снилося?! — вигукнув батько. — Один ввалився до нас додому з жахливим головним болем, дочка в істериці. Мірен, ти бачила, як щось із Мірлом сталося?

— Ні, — кажу схлипуючи. — Я не хочу, щоб маму вбили і молодших, — сказала схлипуючи і ледь не виючи в голос.

Батько застиг у шоці й трохи міцніше мене притиснув до себе.

— Мірл, що з тобою сталося?

Хлопець уже пив міцний чай і прибрав лід у раковину.

— Я її сон бачив, але скоріше це було видіння.

— Можеш розповісти?

— Так, але не при дітях.

Батько обернувся і подивився на малечу, яка спустилася з нянею.

— Міро, що з тобою? — підійшов Микита.

— Сон страшний їй наснився, — сказав батько. — Міро, мені потрібна твоя допомога, — сказав батько тихо, — ми можемо їх у садок відправити?

— Угу, а потім одразу до бабусі. Але так, щоб ніхто цього не бачив. За тобою стежать ті, кого ти хочеш заарештувати, і хочуть помститися.

Відчула, як у батька напружилися руки, та й він весь теж напружився.

— Це ті, які... тебе викрадали, а ти кошеням втекла?

— Угу.

Ледь чутно сказала батькові на вухо:

— Уві сні вони сестер забрали, і я чула, як вони кричали. Що зі мною було, я не бачила. А мама намагалася нас врятувати ще вдома, і її вбили, як і Наталку. Сестер назвали придатним товаром на один-два рази, це так страшно. Навіть Микиту товаром назвали, а він же хлопчик!

Батько частково трансформувався і спихнув мене в руки Мірлу, який підійшов.

— Сонце, вибач, я мало не сказився. Так-с, я в підвал покричати, — сказав він сім'ї і втік.

— У нас є підвал? — запитав брат.

— Є, — сказала мама і підійшла витерти мої сльози.

Батько повернувся через п'ять хвилин трохи червоний і зі збитими кісточками.

— Грушу потрібно купити додому.

Я обняла Мірла за шию і вже просто сопіла. Він гладив по спині й мовчав.

— Міро, що тобі снилося? — запитав брат.

— Вас ображали, і я не могла нічого зробити.

— Я нас захищу! — сказав брат. — Я сильний.

— Сильний... — не стала переконувати брата. — До бабусі підете в гості?

— Так! — одразу від усіх дрібних.

— Мамо, сходи з ними до татової мами. Вони начебто досить далеко живуть.

— Не те слово як далеко, — зітхнула мама, — потрібно накопичувачі купити, щоб мені вистачило портал відкрити туди й назад.

— Поживеш там трохи, — сказав батько трохи різко, — мені потрібно одну справу закрити. Ту саму... І Талі, ти теж у гості йдеш, нема чого тобі нервувати зайвий раз.

Судячи з обличчя, мама відразу все зрозуміла і кивнула.

— Так, тоді я візьму кілька днів за свій рахунок.

— Ні, оформи лікарняний по догляду за дітьми. Дрібним потрібно животи полікувати...

— Але в нас животи не болять, — сказала Мія.

— А вчора боліли, хтось учора солодкого переїв.

— Але це вчора було.

— Мія, не сперечайся зі мною, будь ласка. Зараз ваша компашка йде в садок. А потім мама піде з вами до моєї мами й батька. З'їздіть ще до океану і в парк атракціонів.

— А Міра?

— А в мене школа, мені не можна їхати.

— Я б посперечався.

— Тату, мені не можна їхати! — гаркнула з рук друга і частково обернулася.

— Не гарчи на батька, — сказав Мірл тихо.

Я знову ледь не розплакалася.

— Тш, усе буде добре, — заворкував батько і знову взяв на руки. — Ми з тобою трохи пізніше прийдемо в гості. Як би тебе убезпечити, а, рідна?

— Так у нас із Наталею артефакти порталу є. Ми якщо що, відразу втечемо.

Подивилася на друга, він був задумливий.

— Якщо я буду поруч, злякаю?

— Угу. Головне, нехай малюки поїдуть до бабусі, і все буде добре. Я потім до них приїду. Бабуся буде рада, якщо ви перед нею обернетеся. Буде гладити всіх.

Мама з Наталею зібрали малечу до садочка, а мене до школи. На роботі батько насамперед запросив Януша до себе в кабінет.

— У Міри вночі було дуже страшне видіння. Можеш подивитися, те, що ми вирішили робити, врятує мою сім'ю?