Глава 29. Повернення арахнідів

Вдома я розповіла батькові та Мірлу, що бачила у видіннях.

— Що тебе тривожить? — запитав батько, підхопивши мене на руки. — Вона за ґратами, тебе не зачепить.

— А якщо вона через когось нашкодить молодшим? Ти мене зненавидиш!

Батько застиг у шоці від почутого.

— Міро, якщо хтось щось подібне зробить, намагаючись через це нашкодити тобі, то знай: ти в цьому не винна. Ти не винна, що якийсь хворий на голову захотів зробити твоїй родині боляче. І я врахую таку ймовірність і постараюся, щоб такого не сталося. Зрозуміла?

— Угу.

— Мірл, що хоч за особина була?

— Відьма темна, у всіх сенсах цього слова. І як лайка, і як суть. Ви до озера коли?

— Уже мав доставити дітей. Підеш з ними?

— Так, побуду хоч трохи.

— Ну, тримайся, будеш їздовим ведмедем у всієї банди.

Мірл весело фиркнув. Дітвора йому була рада, а вже як дорослі зраділи. Лія була зі своїми дітьми. І два Нікіти дивилися один на одного здивовано, а потім на мам.

— Так, у вас однакові імена, — сказала Лія. — І це не страшно. Мірл, рада бачити. Так, кошенята, хто до озера піде?

— Я! — дружний крик від усіх дітей.

А до озера трохи пізніше прийшов Тейлін зі своїми двійнятами. Матусі, що були на березі, розчулювалися малечі та допомогли познайомити з водою на мілководді.

— Як Теяна? — запитала Лія, дивлячись за дітьми.

— Добре, але сказала, раз я так хотів дітей, то мені в основному їх і няньчити, а я не проти, вони слухняні поки що. Ось як підростуть, доведеться в садок віддавати, а то я буду за ними бігати, а не студентів ганяти.

— Садок — це добре, — сказала Нюра. — Дітям у ньому подобається виплеснути всю дурість. І можуть чудачити так, як удома сваритимуть.

Після купання було запропоновано потренувати полювання на мишей і зайців.

— Ми їсти хочемо! — заявили деякі діти.

— Зловите і поїсте, — сказала Лія з усмішкою. — Дехто вже може зловити. Ну, хто за зайцем?

Ми з дітьми самі поділилися, і я хотіла взяти реванш у зайців. І не просто наздогнати, а й притягти додому. Мірл важко зітхнув, коли я обернулася і приготувалася до старту. Переді мною поставили зайця і щойно відпустили, він дав стрекочу.

— Міра, біжи, — підказав Тейлін.

Я трохи почекала і понеслася за зайцем.

— Вона їх якось вистежує, — сказав Дерек. — Ми в лісі по всій території розвісили слідкувальні закляття й обгородили територію, щоб діти далеко не пішли. Можемо подивитися, хто як ловить. За Мірою завжди цікаво спостерігати. Вона явно не за запахом іде.

— Хм, справді, — сказав Тейлін, спостерігаючи на спеціальному пристрої за мною. — Вона немов бачить, куди він утік.

— Так, і так уже не перший рік. Вона може і бігти, і йти, під настрій. Але завжди виходить на свою здобич. Проблемка у вазі та зрості. Вона навіть зловити може, але ось потягнути поки що ні.

Цього разу я наздогнала зайця і завмерла, спостерігаючи, як ці два вухатих займаються створенням нових вухатих. Фиркнула роздратовано, не буду я тепер його ловити, нафіг здався. Трохи далі помітила звірка, що віддалено нагадує лисицю, тільки набагато меншого, не більшого за зайця. Ось на нього кинулася без роздумів. Звірятко виявилося хижим, і ми поцапалися. Але, на диво, я змогла перемогти і зафіксувати його за комір. Хоча цей поганець порвав мені вухо і прокусив лапу. За комір я його взяла, а ось придушити не можу, потягти теж не можу. Сумно зітхнула, не розтискаючи щелепу.

Поруч вийшов ведмідь, упізнала Мірла. Він мою здобич лапою притиснув, і я змогла відпустити. Звірятко спробувало втекти й отримало лапою сильніше. Упав оглушений. Мене вилизали і мордою показали, щоб забиралася на спину. Він навіть ліг, щоб мені було нижче. Лежачи на ведмежій спині, дісталася до хати. Мою здобич Мірл приніс.

— Молодець, — сказав Тейлін з посмішкою. — Нічого, розмір — справа часу, і зможеш нормально полювати.

Лія залікувала моє вухо і лапку, а потім стала нагладжувати, це як завжди, було шалено приємно. Мої молодші спочатку понюхали, що я спіймала, а потім зажадали і собі ласки. Відразу обернулися і стали нявкати.

— Утіпусечки, — сказав Тейлін. — Ну як вас можна не гладити. І всі в татуся пішли, а шерстка яка м'яка!

Я тим часом підійшла перевірити, що спіймала, і прийняла двоногий вигляд. Ось тепер підняти здобич можу. А звірятко взяло і розплющило очі, я з переляку відкинула його вбік. Він скористався ситуацією і втік. Дорослих моя реакція розвеселила.

— Нічого, ще зловиш, — сказав Тейлін.

Мої молодші похвалилися, що бігали за мишами. Микита навіть спіймав мишку і мало не проковтнув. На час нашого відпочинку біля озера Наташі дали кілька тижнів вихідних від дітей. Мітчел скористався нагодою і запрошував її на побачення. А Мірл проводив свій вільний час із нами, іноді залишався ночувати в будинку. Рінвери все намагалися його переконати спати в одній із кімнат. Він уперся, що спатиме у вітальні у вигляді ведмедя.