Глава 28. Видіння про відьму

Повернулися ми через півгодини з кульком солодощів. Мірл зайшов до нас із хлопцем у кімнату відпочинку, Тріс йому криво посміхнувся і став викладати булочки на стіл.

— Це тобі, Мірл, це кремом і варенням. Так-с, це Нюрі, о, а це моя булка з полуницею. Так-с, це шефу тістечко. Там скоро ще посилочку принесуть, дехто щось солоденьке прямо оптом замовив.

— Тріс, — заглянув до нього друг зі стопкою пошарпаного одягу, — спритно їж і перевдягайся, знову шпану зображуємо.

— Дістань чашки, — попросила Мірла і показала пальцем, які. — Тріс, жилет одягай під футболку.

— Ну ні.

— Кігтями ноги попсую! І будеш у лікарні одразу сидіти, а інакше в труні.

Хлопці переглянулися, Мірл схвально хмикнув.

— Одягай, — пробасив друг, — вона поганого не порадить.

— Гаразд, — здався хлопець, — ти тільки солодощами не об'їдайся.

— Я не собі замовила, а одній трійці ненажерливій.

Тріс просто кивнув і швидко доїв свою булочку. Пішов переодягатися і перед відходом заніс принесену кур'єром коробку з печивом медових стільників і показав, що жилет він піддягнув. Я тільки кивнула, хоча дуже переживала за друга.

— Переживаєш? — зауважив Мірл.

— Він хороший, але шило в одному місці не дає сидіти на місці і вони відколюють різне. Як тато їх терпить, не знаю, лає він їх скільки я їх знаю. Ніяк не подорослішають хлопці, а як у шпану переодягнуться, так не відрізниш від реальних хуліганів.

— Крихітко, мені тут із братом ще затриматися потрібно, почекаєш?

— Ага, — помітила, як провели колишню няню Рінверів. — На допиті будеш?

— Послухаю і кілька запитань поставлю.

Незабаром після його відходу взяла планшет батька і почала малювати, сама не помітила, як мене накрило видіннями і майже не усвідомлювала, що я малюю.

— А де Міра? — запитав Мірл у Діна, коли вони вийшли з допросної.

Чоловіки знайшли мене в кріслі в батьківському кабінеті, я досі малювала.

— Що це і хто це? — запитав батько.

— Я знаю, — ледь чутно сказав Мірл.

Вони обидва помітили, що я вже на межі виснаження, і друг став погладжувати мене по голові і передавати енергію. Я мимоволі, частково трансформувалася, і на голові з'явилися вушка, стало чутно, як я муркочу. За кілька хвилин вушка зникли, і я почала плакати. Мірл сторопів, а батько забрав планшет і підхопив мене на руки.

— Ну, моя хороша, тато поруч, усе добре, ніхто тебе не образить. Ми не дамо тебе образити жодному поганцю. Правда, Мірл?

— Так, сер.

Кілька секунд потому батько зрозумів, що заснула, і ще за мить перетворилася на кошеня.

— Бери дитину і йди до нас додому. Думаю, інформацію ви отримали всю, що була потрібна.

Друг тільки кивнув і дбайливо взяв мене на руки. Я тихо муркнула йому і продовжила спати. Брати порталом перейшли до нас додому. Дітей Рінверів уже забрали мами, і в нас удома було тихо. Мої молодші вже були награлися і трохи втомлені. А я спала весь час на руках у Мірла, він не хотів залишати мене саму. Ходив зі мною і легенько погладжував по голові.

— Ася, Аля, Мія, Микита, вам спати вже пора, і ви зараз просто тут на дивані заснете.

Брати Мірла допомогли дівчині забрати дітей і вкласти їх спати. Варто було їм спуститися, прийшли мої рідні.

— Може, погуляємо? — запропонував Мітчел Наталці.

— Угу, перед будинком, щоб ми могли за вами поспостерігати, — одразу запропонував Крістофер.

— Іди погуляй, — сказав Дін з посмішкою — він тебе точно не образить.

Наталка просто кивнула, і вони з Мітчелом пішли. Майкл почухав маківку і просто попрощавшись пішов додому.

— Ти мені доньку віддаси? — запитав Дін з посмішкою, щоправда посмішка швидко сповзла з обличчя, коли він помітив, як промайнуло страждання на обличчі хлопця, — гаразд, няньчи. Гостьові кімнати в нас є. Але давай, щоб за годину вона лежала вже у своєму ліжку, навіть у такому вигляді. Тобі теж треба лягати спати, хлопче. Те, що вона малювала, я їй переслав, як виспиться, зможе продовжити.

Прокинулася я ближче до світанку з відчуттям, що я маю домалювати. Щоправда, спочатку сходила вмилася і привела себе до ладу. А потім якимось шостим чуттям зрозуміла, що Мірл у нас вдома. Знайшла його в гостьовій на третьому поверсі. Він спав у повному обороті на підлозі. Підійшла до нього й обережно погладила по носі. Мою руку лизнули і за мить поруч сидів хлопець.

— Ти чому на підлозі спиш?

— Звичка. Ще рано, а ти не в ліжку.

— Виспалася. Піду малювати.

Він пішов слідом за мною. Я сиділа на ліжку з планшетом, малювала, а він знову обернувся і заснув у мене перед ліжком на килимі. Батько, коли зайшов до мене вранці, ледь не впав на нього. Тихо вилаявся і почув невдоволене бурчання ведмедя.

— Вибач, наступив. Але ти теж тут розлігся на пів кімнати. Охоронець, блін. Мір, він тут уночі був?