Глава 27. Приїзд трійнят

З братами Ялін я регулярно зідзвонювалася і показувала поповнення молодших сестер. І іноді дзвонила братам, щоб попередити їх про небезпеку. І за останні десять років не раз довелося їм казати, щоб вони не поспішали і робили краще повільніше, але напевно. Інакше можуть постраждати й загинути. Було несподівано дізнатися, що не тільки я бачу магію, Микита почав її бачити в десять років, потім у десять ще й Мія.

Я, що знала сама, їм розповідала і пояснювала. Основне було пояснити, що деякі плетіння, якщо зруйнувати, зроблять дуже боляче. Але найкраще це доходило на досвіді. Одного разу Мія з Микитою полізли розбиратися з плетінням на моїй скриньці-цукерниці й отримали дуже сильно по руках магічною віддачею. Те, що цукерниця досі жива, це диво. Але дрібним довелося лікувати опіки рук у капсулі інтенсивного відновлення. Головними плюсами було те, що більше вони не лізли самотужки розбирати плетіння на складові й більше не намагалися зламати мою цукерницю.

Батько дізнавшись що за дар відкрився його дітям, не знав, радіти йому чи пити заспокійливе. Я попросила знову запросити викладача з магічного бачення, як тоді зі мною займався. Цього разу батько знайшов іншого, попередній переїхав в інше місто і дав контакти свого колеги. Заодно порадив батькові дихати глибше і не нервувати. А я поглядала на молодших і думала, коли ж вони вже обернуться. Я їм прямо так і сказала:

— Хочу, щоб ви вже оберталися!

— Що для цього потрібно? — запитав Микита з ентузіазмом.

— Захотіти! Ну й уявити себе кошеням, як я!

Наступного дня на батька чекав шок, усі його діти обернулися і близнючки були найкумеднішими кошенятами. Вони хоч оченята і відкрили відразу, але були ще дуже маленькими. Але що найцікавіше, ми всі були в татуся. Тільки колір у всіх був різний. Батько був сірий попелястий, я чорненька, а всі інші різною мірою темно-сірі. Навіть близнючки були різними. Коли всі обернулися, стало цікавіше грати. Ми не билися, тому що тут була явна моя перевага у вазі та зрості. А от побігати і потренувати полювання на брата чи сестру, це за милу справу. Молодшим дівчатками ми дозволяли себе ловити. Бо вони були поки що найслабші і швидко втомлювалися. Я, коли похвалилася Тейліну, що молодші обернулися, він напросився з дружиною в гості. І нас так гарно гладили всіх того вечора. Тейлін дивився на дружину і зітхав.

— Ми ж обговорили вже, що вистачить, — сказала вона суворо.

— Але вони такі гарненькі! Я ніяк не можу натішитися маленьким діткам. А наші цукерочки вже виросли і звалили в самостійне життя, знову. І ніхто онуків не поспішає заводити. Може, ще малюків? Будь ласка! — і такий благальний погляд у бік дружини.

— Я подумаю, — буркнула Теяна.

А через півроку від магістра дізналася, що його дружина чекає на двійнят, хлопчика і дівчинку. І найімовірніше, це будуть два ведмежата. Тоді на тренуванні в мене просто на бігу накрило баченням майбутнього. Я тоді ледь стрімголов не полетіла. Лис, що біг поруч, спіймав мене в останню мить і підхопив на руки.

— Міро, що сталося?

— Видіння було, — сказала заїкаючись.

Він одразу відвів мене до магістра Тейліна і повернувся до ранкової пробіжки зі своєю групою. Про видіння розповіла спочатку магістру Тейліну, а потім батькові. Але проблема була в тому, що немає точної дати, коли це трапиться і це нервувало. А невдовзі після цього видіння зателефонував Мірл і я ще йому розповіла про те, що мене одне видіння лякає.

— Я бачу, що на нас нападуть, знову захочуть татові помститися. А сестри маленькі ще зовсім і брат маленький... Я вже вмію битися, але сили мало, тренер каже, щоб я була спритнішою і, якщо буде загроза, бігла. Але як же я побіжу? Я ж своїх молодших не кину...

— Міро, заспокойся, — сказав м'яко друг, хоча в його очах теж блиснуло занепокоєння. — Якщо раптом це все ж таки станеться, одразу проявляй пазурі на руках і пазурами наноси удари. У тебе зараз який зріст?

— Я майже не виросла, — буркнула ображено. До мене підійшла Наталка і дала можливість хлопцям зрозуміти, що я нижча за її плечі.

— Кігтями по руках, якщо потягнуть, і по ногах, — сказав Майкл, який з'явився в кадрі. — До обличчя краще не лізти, тільки розлютить. І ще дрібна, ти швидко все кігтями порвала і драпайте.

— Тобі ж батько замінив артефакт порталу, — нагадала Наталка. — Тікати краще в портал до батька на роботу. І я, напевно, теж такий куплю для підстраховки. Із датою, коли цей напад станеться, не зрозуміло?

— Ні, — сказала тихо і обійняла няню.

— Мірен, відволіктися хочеш? — запитав Мірл з усмішкою.

— Так!

— Помалюй нам ще, ми зараз тут досліджуємо місцевість і підказка зайвою не буде.

Після розмови зі мною брати переглянулися.

— Потрібно швидше тут закінчувати, — гаркнув Мітчел. — Постраждати може не тільки Міра, а й Наталка, вона завжди з дітьми. Я за те, щоб ми попросили допомоги в Лії і знайшли цих придурків швидше.

— Знайдемо, — сказав Мірл, хруснувши кулаками. — Міра нам дала велику підказку. Ви уважніше подивіться, що вона намалювала. Тут не тільки ця площа, а й ще низка місць, що ми тільки думали відвідати. Моя маленька хоробра дівчинка.

Лія їм дала ще кілька підказок і приголомшила: