Глава 13. Прорив у видіннях

Мене віднесли в мою кімнатуна ліжко, і там я одразу перетворилася на кошеня. Походила по ковдрі й подивилася на батька. Він зітхнув, здається, без слів зрозумів, що хочу, щоб побув зі мною. Він перетік у другу іпостась і згорнувся клубком навколо мене. Таке відчуття захищеності та спокою, якого я, здається, ніколи ще не відчувала. Мурчали на два голоси і проспали б і школу, і роботу, якби батько не виставив будильник. Він знехотя встав із ліжка і потягнувся. Потім став мене вилизувати і будити. Я перекочувалася, підставляючи боки, пузо і спину. Але коли мене за комір взяли зубами, миттю прокинулася. А тато поніс мене у ванну. Поставив перед дверима. Тут уже без слів і додаткових натяків обернулася, ми вдвох пішли вмиватися і чистити зуби.

— А можна я до школи піду в новій футболці?

— Можна. Але якщо що, у тебе ще з десяток обновок.

Це прискорило моє вмивання, і я одразу помчала досліджувати оновлений гардероб. Знайшла джинси з безліччю кишень і таку саму куртку. Але зараз ще занадто тепло для неї. Футболочки були красиві, і навіть парочка суконь тут затесалася. Щоправда, батько з них навіть бирки не зрізав. Мабуть, здогадувався, що, найімовірніше, проігнорую, і тоді він їх просто поверне. Розумно! Міняти одяг не стала. Втекла до нього на перший поверх. Батько вже переодягнувся і грів сніданок.

— Мені щастить, що у мене донька готує із запасом.

— Я, напевно, буду брати з собою перекус. А то після школи завжди хочу їсти.

— Бери, звісно, дивно, що я про це не подумав.

Іза мене від себе не відпускала, мабуть, учора дуже сильно злякалася. У нас навіть кураторка наша не один раз цікавилася, чи все гаразд, враховуючи вчорашню аварію. Вона дуже здивувалася, побачивши нас у школі.

Після занять ні в який парк ми не пішли. Марія нас з Ізою мало не за руки тримала, ми, не змовляючись, обійняли її. Дівчина вчора дуже злякалася за нас. Я наступного дня майже нічого не пам'ятала, як сталася аварія. Спогади були дуже уривчасті. Пам'ятаю тільки, що було боляче, страшно, а потім Тейлін мене на руках приніс до лікарні. І потім сьогодні, прийшовши до тями, побачила батька. Навіть Сашко сьогодні поводився спокійно і не відходив від мене. Ми з ним, обернувшись, трохи побігали. Потім я його повалила і трохи покусала за вуха. Він навіть не відбивався, а муркотів. Вилизала дрібного і подумала, за ким ще пополювати.

Дітвора мене оточила і стала нагладжувати. Навіть діти Тейліна сіли поруч і теж гладили. А я на них дивлюся і не розумію, чого це вони. Довелося перетворитися, щоб запитати.

— Ми всі дуже злякалися, — сказала Марія Ялін, — малюки, на щастя, не бачили всього, тільки Іза.

— А я нічого толком не пам'ятаю.

— Ти мене відштовхнула, я на самокаті проїхала вперед і впала, а обернувшись, побачила, що тебе вже немає і машина стоїть, де ми йшли.

Аліна Ялін згребла мене в обійми і міцно до себе притиснула.

— Ти нас, малятко, дуже налякала. Тато каже, ти була в дуже поганому стані.

— Лінко, навіщо ти таке зараз говориш? — шикнула їй старша сестра Дашка. — Кнопки он як напружилися.

— Я не кнопка, але труханув учора знатно, — сказав Тім. — А потім від батька дізнався, що той тип, що був за кермом, — його вбили!

— Хто? — дружне запитання від усіх.

— Не знаю, тато не мені говорив, а я підслухав. Мене швидко виявили, і більше я нічого не чув. О, Лія йде! Зі своїми кнопками.

Помітила, що хлопець перед цим принюхався. Усі піднялися на ноги, а то до цього сиділи на підлозі. Я знову обернулася і потрусила до малечі, яку Лія з чоловіком завели в будинок. Діти, побачивши мене, понеслися в мій бік. Ось тут я вже в задоволення побігала.

— Прийшла вам настрій підняти, а то ви дуже напружені. Алекс, принесеш наш презент?

— Так, скоро буду. Простеж, щоб дрібній хвоста не відірвали. А то пацани вже націлилися зловити її.

Мені дійсно спробували вирвати хвіст і вуха. Легенько покусала малюків, вони образилися, але вже не намагалися виривати навіть шерсть.

— Міро, ти сама акуратність, — похвалила Лія. — Ні в кого так обережно куснути ще не виходило.

Я застрибнула до неї на крісло, лягла на колінах і притулилася вухом до живота.

— Уже скоро, — сказала вона. — Максимум місяць.

Мене погладили по голові та спинці, потім Лія затримала руку на моїй голові й насупилася.

— Дивно, поки торкаюся до тебе зараз, можу подивитися більше, ніж раніше. Відпочивай, кнопко, а то дітки-цукерки не дадуть поспілкуватися. Потім, як прийдуть мої брати й батьки, підемо до вас у гості й там дещо спробуємо подивитися.

Мене за хвіст потягнув син Лії.

— Ріку, тебе мало покусали? Зараз Міра ще й подряпає.

Дрібний відпустив мій хвіст і зробив вигляд, що тікає. Я погналася за ним. Торкнула лапою і побігла в інший бік. До нашої біганини долучилися Сашка і Тея, і вже їм ледве не відірвали вуха і хвости. Ця дітвора не стримувалася і відлупцювала маленьких кривдників, добре хоча б кігті не випустили, але при цьому ображено кричали. Дрібні сторопіли й подивилися на маму.

— Вас попереджали.

Малюків після цього обходили по широкій дузі, і гра була вже в тому, щоб не потрапити їм до рук. Дрібні прийняли нові правила гри і з писком носилися за кошенятами. Коли батьки прийшли, всі вже були вимотані. А я знову лежала біля Лії на кріслі, і мене нагладжували. Частина кошенят витягнулася на килимі й спала. Діти Лії спали на дивані.

— О, тата з мамами прийшли, — усміхнулася Лія. — Ваші діти вже втомилися і не дають себе забирати до своїх кімнат. А сестричкам Ялін уже додому пора.

Дівчата вже встигли уроки зробити, поки дітвора без їхньої участі носилася. Тільки кілька бійок розняли і заспокоїли дітей, які розпустувалися.

— Ви хоч пообідали?

— Їх за стіл сьогодні не змогли посадити. Але весь обід з'їли в три забіги різними групами. Потім доїли хліб і печиво. Цукерки я переховала.

— Доставка скоро буде, — сказав Рік. — Дівчата, я зараз переведу вам за місяць гроші.