Глава 6. Нашестя павуків

Мене обережно переклали на ліжко і погладили по пухнастому животику. Серед ночі прокинулася і не зрозуміла, де перебуваю. Звалилася з ліжка і ледь не розплакалася. За хвилину Дін був уже поруч зі мною. Увімкнув приглушене світло і вклав у ліжко. Посидів поруч, поки я заснула. А вранці прийшов будити.

Сьогодні я з нетерпінням чекала вечірнього уроку і намагалася відволіктися прописами та іграми. Було несподівано, коли отримала повідомлення від Юнуру, муркнула здивовано. Дін миттю опинився поруч. А потім реготав так, що до нас зазирнули, аби перевірити, що все гаразд.

— Діне, усій дільниці цікаво, — заглянув Теос.

— У Юнуру просто чуйка, — регочучи сказав Дін.

— О, це точно. Що пише?

— А чи не час комусь відпочити? Довго грати в одну гру шкідливо для нервів оточуючих.

— О, Лія психувала, коли в неї щось не виходило, і злилася, що татко їй не допоміг вчасно.

— У мене поки що все виходить.

— Скільки часу ти вже граєш?

— Я не засікала, захопилася.

— Ходімо, зробимо перерву на обід. І поки твій планшет заряджається.

Додому прийшли за півгодини до уроку, встигли повечеряти, і я залізла на диван, згорнувшись кошеням.

— Не спати! — сказав з посмішкою Дін, намагаючись зобразити суворий голос.

Я муркотнула йому і лизнула його пальці. Мене погладили по голові, але до приходу викладача все одно трохи задрімала. Прокинулася від звуку дверей, що відчиняються. Потягнулася на дивані. Викладач помітив мене й усміхнувся, розклавши на столі роздруківки та кілька чистих аркушів для мене.

— Ну що, зможеш позайматися?

Я зістрибнула з дивана, ще раз потягнулася і обернулася. Батько допоміг забратися на високий стілець, а сам відійшов і відповів на черговий дзвінок. Ігор помітив, як батько накинув на себе щит, що гасить звуки.

— Намалюй, що бачиш. Молодець. Давай, я тобі покажу малюнки. Ось так виглядає енергія та її структура. Тут представлена енергія різних стихій. Який колір переважає в батька?

— Ось цей! Це повітря?

— Молодець, правильно. У щиті твого батька основа — повітря. А в цьому заклятті, що я створив?

Над рукою викладача повисла невелика кулька червоного кольору.

— Вогонь? А що це за заклинання робить?

— Це, так би мовити, болванка для вогняного снаряда. Я створив тільки каркас, не наповнений силою. Якщо я його відпущу, він просто розвіється.

— А якщо я до нього доторкнуся, що буде?

— Відчуєш тепло, — він помітив, як я здригнулася. — Що не так?

— Мені дещо здалося.

— Знаєш, з нашим даром, це можливо, розвиток дару. Тож або намалюй, що тобі здалося, або скажи.

— Павук, великий павук на стелі. Тільки кілька миттєвостей бачила. Як раніше, в іншому світі, моргнеш кілька разів і бачиш, як зазвичай. Але це ж не той світ, тут такого не було, тут одразу бачу, як є. А той павук — це не мій глюк!

— Ти боїшся павуків?

— Не настільки, щоб вони мені ввижалися! Швидше, відразу хочу прибити.

— Є низка заклинань, які дозволяють ставати невидимими для інших, навіть таких, як ми з тобою. Давай перевіримо, що це.

— Розумієте, я, як потрапила в цей світ, вже не раз бачила тут павуків. Вони немов стежать за мною. Навіть на Лії та Януші павутина встигли сплести до того, як ми познайомилися. А потім у тата в кабінеті здоровий павук сплів гніздо над моїм кріслом.

— Міро, — м'яко покликав викладач, спіймав мої руки. — Подивися на мене. Усе добре, ми зараз у всім розберемося. І тато зараз сяде з нами і теж робитиме цю вправу.

Дін, мабуть, не чув, що я говорила, але почув Ігоря і без запитань сів поруч.

— Так, учні, зараз прикриваємо очі й внутрішнім поглядом дивимося на кімнату.

— А що таке "внутрішній погляд"?

— Це коли заплющила очі й бачиш тільки магічні потоки. Цю вправу частіше дають дітям, у яких немає такого дару, як у тебе. Але ти теж спробуй побачити не конкретно павуків, а кімнату загалом, магічних істот і взагалі живих істот.

Всидіти довго не змогла, я чітко стала відчувати, що за мною спостерігають. І так, мені вдалося із заплющеними очима побачити павуків. Один занадто сміливий павук спустився на підлогу, і кошеня вітром здуло зі стільця.

— Ні! — крикнув Дін. — Міро, ми ж про це говорили? Не чіпай магічні структури.

— Боюся, павуки належать до категорії "не чіпай повзучих гадів", — сказав Ігор. — Своїм кошенятам я кажу не чіпати нерозумних, а то все на зуб намагаються спробувати. Так-с, павук точно матеріальний і зрозумів, що краще рятуватися втечею.

Дін оцінив, що Ігор швидко дістав зі своєї сумки з навчальними матеріалами, дротики і тростину з гострим наконечником.

— Це вам, але постарайтеся не проткнути захист будинку. Йому зайві дірки на користь не підуть. А я по старому дротиками на нечисть пополюю.