Глава 31.

Ніч була цікавою, я не могла розібрати, де було видіння, а де був сон.

— Тебе немов уночі побили, — сказав магістр Ялін, — що сталося?

— Я не могла відрізнити бачення від сну. І в мене було відчуття, що я всю ніч смугу перешкод проходила. І не цей дитячий варіант... — махнула на академічну смугу перешкод.

— І як, пройшла?

— Жодного разу. Найгірше, я відчуваю, що нам її реально доведеться проходити. А я почуваюся чи то дитиною, чи то старенькою, загалом тим, хто нічого не може.

— Ну-ну, не засмучуйся, пробіжка допоможе прийти до тями і розумні думки структурує.

Ялін мав рацію, після пробіжки я почувалася набагато краще, а після розминки так взагалі шикарно. Але тільки ось час закінчився. А інші заняття у нас будуть уже в залі, і на вулиці скоро навіть розминок не буде, холоднішає вже конкретно.

— В академії є зали, в яких можна налаштувати будь-яку смугу перешкод, — потішив мене магістр.

— Я подумаю.

— Звертайся.

На занятті з ментальної магії магістр Оур допоміг відокремити видіння від сну і записати його.

— Якась смуга перешкод.

Я тільки сумно зітхнула.

— Добре, що вам її проходити не доведеться.

— Ага, я здохну на початку, — реготнув магістр. — Ти помітила, що її потрібно ще проходити без магії.

— Взагалі жесть.

До початку уроку зі зброєю пробувала виконати один трюк, що бачила у видінні. Потрібно було висячи на перекладині, перебратися на іншу перекладину, яка за півтора метра. У мене виходило підтягнутися і навіть перекид зробити на перекладині. А ось дострибнути не виходило. Хлопці з мене тихо іржали.

— Як успіхи? — запитав магістр Ялін.

А я розгойдавшись знову спробувала дострибнути. Але зірвалася і впала на підлогу, почула і відчула, як щось хруснуло в спині.

— Ясно, — похмуро сказав магістр, — тобі допомогти піднятися чи цілителя покликати?

— Краще цілителя, щось я точно зламала.

Хлопці хотіли мене підняти. Рикнула на них:

— Руки вирву навіть лежачи. У вас же є основи цілительства, так ви мене калікою залишите!

— Руки від неї геть! — рявкнув Ялін — Лія має рацію, за деяких травм краще постраждалого по-особливому переміщати. Що ти робиш? — гаркнув магістр, помітивши, що я запустила якесь заклинання.

— Діагностую себе. Так, перелом у хребці, на щастя, без зміщення. Полежу кілька годин і трохи зростеться. Тріщина в тазу і правій нозі, велика гомілкова.

Поки хтось бігав за цілителем, магістр запитав тихо:

— І навіщо тобі це знадобилося?

— Ну це і вам теж знадобиться, коли підемо кудись. Я розумію, як зробити цю вправу з магією. Але без магії я зриваюся.

— А звернутися частково не пробувала? Ти тоді будеш довшою і гнучкішою і ще хвіст допоможе керувати польотом і стрибком.

— Хм, потрібно ще раз ведіння переглянути і промоделювати його з урахуванням нових даних.

Цілитель, оглянувши мене, похвалив, що мене не чіпали і що переломи без зміщень. Почав зрощувати перелом хребта. На ногу і таз наклав магічну шину, і мене віднесли в лазарет. І до вечора я вже знову могла ходити. Але була дуже втомленою. Хлопці з групи допомогли дійти до їдальні, а потім доставили мою тушку до мене в кімнату. Там уже змогла поговорити з Алексом.

— Я відчув, коли ти впала. Не зміг до тебе додзвонитися, ти, напевно, в лазареті була, — кивнула на це. — Виглядаєш блідою. — сказав він стурбовано.

— Втомилася дуже сильно. Радує, що кістки швидко зростили. Завтра доведеться пропустити розминку і відіспатися нормально. Але потім буду до Тейліна приставати з приводу ведіння і як смугу пройти.

— Нам покажеш?

— Я можу надіслати видіння, подумаєте. Головна умова, ніякої магії, тільки ваша сила і спритність. Сама ще завтра подивлюся, відчуття, що я чогось не врахувала.

— Постарайся сьогодні відпочити!

— Зараз буду спати, — сказала з посмішкою — люблю тебе.

— Я тебе теж дуже люблю, — муркотнули мені хрипло. — Уранці зателефоную.

Вночі я по новій переглянула видіння, не викликаючи його спеціально. Але за те зрозуміла, що те місце, де потрібно буде стрибати, як я пробувала, з перекладини на перекладину, має підступ. Мало того, що це буде не перекладина, а дерево, так ще воно якесь дивне. І для кожного учасника буде різна відстань від гілки до гілки. У видінні намагалася знайти стовбур дерева і не бачила. Але раз дерево, то справді кігті можуть допомогти.

Вранці ледь стягнула себе з ліжка. Кілька хвилин стояла під крижаним душем і не відчувала його температури. Потім увімкнула гарячу воду і стало трохи легше. За сніданком трохи підбадьорилася.

— Краще в труну кладуть, — сказав староста — Що сталося знову?

— Мій дар уночі вирішив попрацювати, мені на допомогу. Але оскільки я не відновилася, результат сам бачиш.

— Скажи, ти ж незвичайний менталіст?

— Ні.

— Скажи! — хлопці з групи майже в один голос попросили.

Похитала головою.

— У мене можуть бути проблеми через це. Вибачте хлопці, поки морально не готова сказати. Може, коли відновлюся, скажу. Поки що почуваюся занадто вразливою.

Перед початком занять зателефонувала Алексу, він не відповів, тож я просто записала йому голосове повідомлення і розповіла те, що бачила уві сні і що з цього зрозуміла. До заняття в магістра Яліна почувалася трохи краще. Він, побачивши мене, похитав головою і показав на лавку і мати.

— Щоб біля турнікетів навіть не бачив. Можеш хоч клубком спати.

Посміхнулася задоволено й пішла до матів біля стіни. Поруч миттю опинилися молодші близнючки магістра Діна й Аліна. Щоправда, дівчаткам швидко набридло сидіти поруч, і вони пішли бігати по залу. Спочатку на двох ногах, потім обернулися й ганяли одна одну. Іноді жартівливо билися, катаючись клубком по підлозі. Якщо загравалися, Тейлін гукав їх. Потім помітила Марійку, яка полізла на перекладину. Батько навчив їх підтягуватися, і у фортеці вони часто чіплялися або до мене, або до Ніка, щоб їх підсадили й допомогли підтягнутися та поробити трюки.