Глава 30.

Після нападу на дітей магістра прошерстили всю територію академії і перевірили весь захист, знайшли кілька проломів. Трохи пізніше дізналася, що Лішкорт розповів Яліну про моє видіння і що вони підуть убивати темного. Магістр, здається, навіть видихнув із полегшенням. А в мене, після повернення, почалися більш щільні заняття. Друга половина року, і нам уже, крім загальних предметів, стали давати і за фахом. Нас вчили розкривати злочини, аналізувати докази, залишені вбивцями. І навіть зводили в морг і показали жертв різних убивств. Благо хоч попередили і ми тільки трохи бліднули і не ганьбилися.

— Рінвер, ти щось дуже бліда. Ти ж на цілителя вчишся і не вперше в морзі.

— Так, але там таких колоритних не було.

Після одного з таких днів зустрілася з Алексом і його друзями. На сердечного друга вже поглядала з думками, як би його в ліжко затягнути. Я вже типу зовсім доросла і не розумію, чого це маю чекати.

"Цікаво, що краще, прямо йому сказати чи спокусити? Хоча де я і де спокушання. Максимум можу, це роздягнутися".

Гор покотився зі сміху. Алекс подивився на друга, потім на мене. Я подивилася на обох, потім перевірила, що мої племінники граються з дітьми друзів, і запитала.

— Алекс, лапочко, ти моїх думок не чув?

— Ні.

— Я чув, — покаявся Гор. — моя порада, другий варіант.

Алекс подивився на мене вичікувально. А в мене на планшеті піликнула пошта. Перевірила, це Рорк із хлопцями написав.

— Що там? — запитав Гор.

— Та так, хтось сподівається, що дам списати домашку.

— Який предмет.

Я поморщилася і пересмикнула плечима.

— О, слідча справа, — підглянув у моїх спогадах Гор, — дай подивитися, як ти вирішила.

Дала хлопцям планшет із виконаною роботою.

— А ти молодчинка.

— Угу, я через ці заняття їсти нічого не можу. Менш огидно було кінцівки пришивати, ніж тут картинки розглядати і шукати причину смерті.

— І ти даром не користувалася? — здивувався Гор — Чому? Ти, що, вирішила відмовитися від нього.

— Горе, вибач, звісно, але ти тупиш! Я хочу знати, що сталося, не тільки завдяки дару! І цілодобово я не можу ним користуватися.

— Гаразд, не злись. Краще йди, свої думки реалізуй і може, дехто вмовить тебе поїсти.

Коли прийшли додому до Алекса, він мене обійняв за талію і м'яко запитав:

— Що в тебе за думки були?

— Як тебе в ліжко затягнути, — сказала прямо.

— А чого Гор тоді реготав?

— З моїх планів щодо спокушання.

— Ти впевнена?

— Так. Я думала роздягнутися і сам усе зрозумієш або прямо сказати.

Один крок і ми в спальні, Алекс для цього відкрив портал. Потім поцілував мене ніжно. Дотики стали інші, сміливіші, відвертіші. Відірватися одне від одного змогли тільки пізно ввечері. І тільки тому, що в Алекса в голові прояснилося, він від чогось переживати про мене почав.

— Котя, ти як? Я читав багато різного...

— Я б повторила все, але дико хочу їсти!

— Я маю на увазі, тобі не боляче?

— Алекс, я кішка, у нас немає тієї пліви. Я запитувала в мами і цілителя Грота. І питала ще років у сімдесят.

— Оу, фух, — видихнув він полегшено. — Тепер потрібно зрозуміти, коли в тебе благополучний період для зачаття.

— Ти так швидко кошеня хочеш?

— Ем, питання з підступом?

Я розсміялася і вибралася з ліжка.

— Я пам'ятаю, що нам говорили, кошенят після академії, але як на мене, головне після розбірок із темним. А так, я в мами запитаю, але мені казали, що за запахом зрозуміло і поведінкою. Але я, з підліткового віку нічого не відчувала... А ти? Кажуть кілька разів на рік.

— Одного разу ти так до нестями смачно пахла, я думав не стримаюся. Але були в гостях, і тільки це врятувало.

— Припустимо, що тоді, отже, півроку від того дня.

— Тоді вже скоро.

Ми швидко зайшли в душ і, одягнувшись, пішли на кухню. Перед ранковим тренуванням Рорк принюхався до мене і сказав тихо:

— Хто кого затягнув у ліжко?

Проігнорувала запитання. Він помовчав, потім сказав:

— Дякую за підказки по домашці, ми хоч зрозуміли, на що увагу звернути. І я радий, що ви нарешті зблизилися. Тепер буде менше охочих тебе схилити до інтиму. З огляду на те, що в тебе запах став змінюватися на більш скажімо так привабливий, навіть для мого вовка.

— Рорк, відвали від кішечки, — гаркнув Ялін. — Ліє, — він похитав головою, — сьогодні, та й не тільки сьогодні, на розминці натовп самців намагатиметься тебе наздогнати. Моя тобі порада, бігай швидко, як ніколи. Можу не встигнути відтягнути. І це, попроси в цілителів нейтралізатор запаху, вони мають його видавати дівчатам.

Магістр подивився на групу і мене. Хлопці всі принюхувалися і дивилися тільки на мене.

— Шуруй одразу до цілителя, порталами.

Цілителі тільки побачивши мене, одразу зрозуміли суть проблеми. Швидко видали великий бутель зілля і розпилювач. Навіть побризкали мене.

— На найближчі пару-трійку днів у тебе звільнення від спортивних занять. Інакше нейтралізатор не врятує.

— Хм, зрозуміло. Дякую.

Одразу пішла до себе, залишила нейтралізатор і пішла в їдальню. Якраз поїм, поки нікого не буде або буде по мінімуму народу. На лекціях хлопці принюхалися і поводилися як зазвичай, без бажання мене затиснути. А після слідчої справи всі були злегка зелені і насилу могли думати про обід. Але пішли в їдальню дружно гуртом і традиційно зайняли один стіл.

— Щось ти надто бадьора, — сказав один із хлопців, із групи — звикла до мертвих?

— На цілительстві чого тільки зараз не показують. На щастя, всі голограми, але зняті вони, самі розумієте, з реальних тіл. І сьогодні він хоча б не здувся і не так сильно смердів. Якраз займуся домашкою, поки у вас тренування будуть.

Хлопці задоволено усміхнулися. А потім по очах хлопців, що переді мною сидять, зрозуміла, що в мій бік крадуться доньки магістра. Швидко розвернулася, і в мої обійми влетіли молодші сестрички. Потім обійняла і старших. Дівчатка-кішечки мурчать і ледь не труться об мене. Слідом за сестрами підійшли трійнята. Хлопчаки посунулися, пускаючи їх до себе за стіл.