Глава 25.

А потім ця ненормальна пустила чутки, що я сплю за гроші. Найцікавіше, ніхто не міг сказати, хто першим це озвучив. Першим мені цю новину розповів Давид. Потім почула від хлопців із моєї школи. Але вони зловили мене в їдальні і запитали в один голос:

— Це правда?

— Уб'ю.

— Зрозуміли, значить, слух, — Тім зніяковів.

— Решті передайте.

— Ага.

— Ви що ідіоти в таке повірити?! — психанула Ріна.

— Я повинен був запитати, щоб напевно.

— Просто комусь нудно, — сказала флегматично.

— Гей, люба, тобі б не завадило вночі спати, а книжки гризти. А то будеш як Давид, худою. Хоча ти недалеко від нього пішла в плані худорлявості.

— Ми завдання всім курсом писали. Розлютили нага, він нам поставив завдання на всіх. Притому в рекордно короткі терміни. Мало не здуріли, поки все написали й оформили.

— А що у вас там таке сталося? — запитав Тім пошепки. — Ми чули, як він кричав і шипів, на весь поверх було чутно.

— Рорк, мовчати не вміє.

— Неправда, я не все озвучив. Ти мені рот закрила.

Вміє староста бути завжди поруч і бути в курсі моїх справ.

— Ну ви зрозуміли. А огребли всі.

А на додатковому тренуванні з Давидом на мене налетіла ображена Марійка, донька Тейліна.

— Ти знову мене ігноруєш!

— Так, що я вже накоїла? — запитала, спираючись на дерево. — А то я останнім часом стільки нового про себе дізнаюся.

Кішечка сторопіла.

— Я вчора тебе наздогнала і хотіла з тобою погуляти, ти на мене накричала і сказала, що ми тобі заважаємо і ти від нас втомилася.

— Чого?! — це від нас двох із Давидом.

— Я тебе вчора не бачила. Я вчора після лекцій одразу змоталася з академії до Алекса.

— Ти ж із ним розлучилася!

Я відразу набрала Алекса.

— Коханий, тут одне малятко каже, що бачило мене там, де мене не було, — Тейлін підійшов до нас, він дав нам хвилину, точніше, доньці, щоб вона висловилася і дивився на реакцію. — Магістре, відчуваю вам теж є що додати. Отже мені тут сказали, що мене вчора бачили в академії, а я була з тобою. І ще мені сказали, що ми типу розлучилися.

— Чого?! — Алекс сторопів. — Язик у кого зайвий? Ти в мене тільки заміж підеш і то за мене!

Марійка винувато шмигнула носом і уткнулася батькові в живіт. Він для неї дуже високий.

— Магістре, чим ви порадуєте?

— Я теж тебе вчора бачив і запах був не твій. Марійка ще дитина, не співвіднесла те, що бачить і що відчуває. І мене тривожить, що хтось тобою прикидається. Ще й чутки розпускає. Ти останні плітки чула? Там уже Лішкорта приплели.

— Ой, бідолаха той, хто чутки розпускає. Я днями з його дружиною познайомилася. Йому під стать. Уб'є й оком не моргне. Я думаю на одну особу, яка до мене нав'язувалася типу в друзі.

— Ця психована, з побутового? — уточнив Давид. — Вона реально дивна. Я її обережно перевірив, чи не заражена вона. Але, ні, чиста в цьому плані. Але вона себе дуже дивно поводить. Немов із кимось спілкується, ну знаєте, коли дах поїхав уже конкретно.

— Марійку, що вона тобі ще наговорила?

— Тільки те, що я вже сказала, але стало дуже боляче тут, — вона показала на груди.

— Іди до мене.

Мала влетіла в мої обійми. Я дбайливо притиснула малятко і погладила по голівці. Тихо їй замурчала.

— Як від вас можна втомитися? Цікаво, вона тільки тобі наговорила в моєму обличчі чи ще до когось підходила?

— Подивися, — сказали Алекс і Тейлін одночасно.

Вона намагалася ще поспілкуватися з низкою викладачів. Але доля явно мене береже. У неї не вийшло, викладачі були в ректора і були якісь збори в них. А потім морок із неї сповз, і я побачила в неї в руці артефакт. Описала його Давиду.

— Морок наводить. Тимчасової дії.

— Хм, я такий уже бачила, навіть використовувати доводилося. Мені дуже пощастило, що в неї не вийшло нічого, він розрядився.

— Вона може його зарядити. І ще Лія, такі артефакти можуть давати тільки копам, їх немає в широкому доступі.

— Хто тобі його давав? — запитав Тейлін.

— Дідусь Севір, мені й Давиду. Пам'ятаєш, ми від биків бігали?

— Ой, точно. Як я міг забути!

Довелося Тейліну переказати кілька випадків із підліткового життя. Алекс ще коментував, як це з боку виглядало.

— Ну ти чортеня!

— А нас обійняти! — до мене підлетіли ще три сестрички.

Я розсміялася і обійняла дівчаток.

— Навіщо вона це тільки все робить? — запитав тихо Алекс.

— Хто? — одразу запитання від дівчаток, які підійшли.

— Та є тут одна дівчина.

Я прикрила очі, сестрички відпустили мене і не заважали мені користуватися даром.

— Потрібно про неї магістрам з менталістики розповісти і Лішкорту. Її обробили і не побоюся цього сказати, трохи поламали психіку.

— Навіювання? — насторожився Тейлін.

— Так, до того ж зламали її внутрішні природні блоки і це погано на ній позначилося.

— Що за збори? — почула Лішкорта.

А розплющивши очі, побачила його з дружиною та обох магістрів з менталістики.

— Я що, так голосно думала?

— Ем, ні, — сказав задумливо Шаєр, — але, значить, ми не даремно тебе шукали. Ти чула останні чутки. Тіліша одну дуру ледь не прибила.

— А ви б могли подивитися її? — запитала в Шаєра. — Її трохи поламали.

У магістрів обличчя витягнулося від подиву.

— Хм, я ж казала, що вона божевільна, — фиркнула Тіліша. — Хто цей юнак?

Вона показала на проекцію Алекса.

— Алекс Шонс мем, її хлопець.

— Хороший вибір, люба. А формою займися, інакше за ручку відведу. Привіт, кошенята.

— Здрастуйте, — зніяковіло сказали дівчата.

— Тату, — трохи гугняво покликав Мірл, — а до вас можна?

Ялін тільки очі закотив. Його дітки були дуже допитливими.

— Мені пора, зателефонуєш увечері, — сказав коханий і відключився.

— Що твій дар каже, для чого вона ці безглузді чутки розпускає? — запитав Лішкорт.