Глава 20.

Застигла я у своїх роздумах біля кондитерської. Алекс тільки хмикнув і зайшов за тістечками. У дільниці зробили собі чай. Але я дивилася не на солодощі, а на майбутнє з варіантами.

— Часто вона така? — запитав обережно шеф в Алекса.

— Коли з даром працює.

— Пригощайтеся, — сказала спокійно шефу, — Він скоро прийде, не заважайте. Нехай покричить, обурюється.

Я дістала артефакт, що змінює личину, і поправила на ту, що мені потрібно.

— На кого схожа?

— Сексі! — крикнув мені один із товаришів по службі Алекса.

— Алекс, твоє завдання мовчати. Інакше все зіпсуєш. Ти мені довіряєш?

Він мовчки кивнув і забрав собі моє друге тістечко.

— Так, ось і привід помовчати.

А я швидко підійшла до дзеркальної шафи, поправила личину та ілюзію короткої сукні. Груди в моєї ілюзії були дуже апетитні.

Перевірила записуючий кристал, на місці в кишені. У приміщення увірвався чоловік і почав сипати погрозами та звинуваченнями. Усе зводилося до того, що він усіх засудить за загибель його людей. Потім він помітив мене.

— Меган?! Ти тут звідки?! — слова не встигла вставити — На якій підставі ви її затримали?

А я, дар спрацював показавши, що ця стерва була сьогодні з бандитами і ставила роги своєму коханцю. І вона мертва. Поки папік не бачить, пересмикнула плечима і зробила злегка тупувате обличчя. Алекс, хоч спідлоба спостерігав за мною, але повільно поглинав десерт. Мене схопили за лікоть і потягли з дільниці.

— А що ми її дідові скажемо?

— Правду, — буркнув Алекс.

Через п'ять хвилин зателефонував Януш.

— Коли знайдеш мою сестру, видери!

— О як ти заговорив, — усміхнувся хлопець, — Що так, не шкода малу?

— Ця козявка вдає з себе дорослу, а сама полізла до дуже небезпечного типу. Він небезпечніший за тих биків!

— А як до биків її пустили, то нічого.

— Це мама з батьком і Теосом не знають. Я їм скажу і на одного родича в мене стане менше.

— Як мені Лії допомогти?

— Скину адресу. Будь там за годину, забери її звідти й одразу до діда.

— Зрозумів.

— Усе добре? — поцікавився шеф.

— Сподіваюся на це. Але ніхто з рідних Лії не знає, що вона бігала з биками, крім дідуся Севіра. Її брат сказав, якщо батьки дізнаюся, то родичу ніхто не позаздрить.

А мене тим часом заштовхали в машину і привезли додому до цього бандита. Він хотів було поцілувати в машині, накрила його губи долонею капризно сказавши:

— Я не в настрої, — моя протеже так періодично робила, — після ділянки почуваюся не дуже. Немов у бруді виваляли.

— Вони у мене ще відповідатимуть за все!

А дар показує, куди я маю потрапити і що забрати. А я сиджу, граю його панянку. Він ставить незначні запитання, немов перевіряє мене. Відповідаю правильно, я бачу відповіді. Чоловік заспокоївся і почав займатися своїми справами. Варто було потрапити в будинок, він відправив мене у свою кімнату, точніше, кімнату своєї коханки. Спокійно пішла в неї. Побула трохи, сходила у ванну, освіжилася і внутрішнє чуття підказало, що час. Відчуваю, буду йти порталом або через вікно!

Голос бандита було чути на першому поверсі, він із кимось лаявся. Але судячи з усього, до кабінету він уже заходив. Відчиняючи двері, зрозуміла, що в мене секунд двадцять на все. Адже я не прибирала захисні заклинання, і він уже знає, що в кабінеті не його коханка, а сторонній. Те, що показував дар, лежало одразу на столі, це був зошит і його ноутбук із другим телефоном та планшет. Схопила це все і спробувала відкрити портал, не вийшло.

Дар показав на вікно. Воно легко відчинилося. Але знову таки, чоловік відчув, як я йду. А я змогла створити повітряну сходинку за вікном і стрибнула на неї і, створюючи такі сходинки, пішла. Це було складно, потрібно було постійно концентруватися на тому, щоб сходинки не розтанули під ногами і я не звалилася, а ще щит тримати за спиною, та ще й робити це все дуже швидко.

Через кілька секунд була на землі й одразу біля дороги побачила Алекса. Він спотворив свою ауру і самого себе магією. Але я одразу побігла до нього. Мені в спину полетіли заклинання. Здавалося, минуло кілька хвилин, а за фактом менше хвилини! Друг схопив мене за плече, і ми зникли в порталі. Кілька разів вийшли в незнайомих мені місцях і тільки потім він відкрив портал у глухій гущавині лісу, але я цей ліс уже добре знаю.

 — Дім, милий дім! Як часто я сюди забрідала.

Повернула собі нормальний зовнішній вигляд.

— Як швидко нас тут знайдуть?

— Трохи часу є. Що ти забрала?

— Якийсь зошит, що дар показав і техніка.

Поруч відкрився портал, вийшов Януш і дідусь Теос. Я за цю секунду вже за Алекса встигла сховатися, а він ощерився бойовими заклинаннями.

— Гей, рідню не вбий! — усміхнувся брат — Мала, ти як?

Вийшла із-за друга.

— Куди косу діла? І хто тебе...

— Мені її дехто обрізав, Севір звуть. А це, — показала на обличчя, — з ведмежатами гралася — бідна дитина злякалася більше, ніж я. Він не встиг загальмувати і налетів на мене.

— Де зошит? — запитав дідусь.

Віддала його.

— О, так! Тепер ми їх посадимо надовго і сподіваюся, вишку їм це забезпечить.

Алекс теж ніс засунув і задоволено хмикнув.

Брат забрав у мене техніку і потріпав по стриженій голові.

— Ти молодець, а дідусеві Севіру від мами влетить. Я їй усе розповів. От то криків буде.

— Здається нам усім уже час! Піду маму заспокоювати.

Швидко обійняла Алекса і першою втекла в портал, у фортецю. Друг мовчки пішов. А слідом і брат із дідусем. Мама вже була у фортеці й було чути, як вона зі своїм батьком сперечається. Я вчасно з'явилася. Це остудило її запал, і я виступала в ролі заспокійливого для матері.

— Відростимо! — заявила вона категорично.

— У мене була асиметрія, так мені дрібні ледь волосся не видерли. І ледь не побилися, хотіли позаплітати.