Глава 13.

Сьогодні зловили тільки двох папуг, третього навіть не бачили.

— Дивно, хмикнув Нік, — відпльовуючи пір'я — зазвичай їх по троє літає. Мала, перевір територію над стінами, може, ще побачиш. Тебе живність всерйоз не сприймає.

— Думаєте, не всіх щурів виловили?

— Упевнений.

— А ти про мишей говорила, — нагадав мені дідусь.

— Угу, вони біля стіни живуть, поруч із воротами. Я приручила одну.

— Ти її розкормила, тому вона до тебе і приходить. Інші розумніші.

Сьогодні моя мишка не прийшла. А трохи пізніше мені сказали, що бачили, як її хижий птах спіймав.

— Така доля в них, — спробував підбадьорити Алекс.

— Ага. Давай я пройдуся над стінами в другій іпостасі. А ти, так, будеш недалеко. Щура мені поки що не перемогти. Один раз в азарті трохи потріпала. Потім зрозуміла, що тут кабани здорові. Мене геть ігнорують і не бачать у мені загрози. На початку навчального року їх сильно прорідили, я їх розлютила, а дорослі ловили.

Нік мав рацію, частина щурів вижила і розплодилася. Алекс побачивши, як зі стіни вибрався здоровий щур, здригнувся. У цей момент вийшли його одногрупники. Їх магістри вигнали на вулицю.

— Допоможете щурів половити? — запитав Нік. — Дітки можуть розім'ятися в другій іпостасі. Ліє, лапочко, йди до нас!

Я чула шерехи за спиною і відчувала щурячий запах. Не поспішаючи, пішла до хлопців. Бачила, що Алекс нервує і обидва магістри. Потім вирішила, та нафіг мені, моя шкура дорожча і щурам не дамся. Тому просто побігла геть. Це врятувало мою пухнасту шкурку.  Алекс пролетів наді мною і прибив парочку найближчих до мене. А потім став душити щурів, які кинулися на нього. Його друзі кинулися слідом.

Мене виловив магістр Ялін і посадив собі на плечі. Боднула його головою у вухо.

— Ти у вазі набрала, але не в зрості. Хоч щось хороше. Нічого, зріст наженеш ще. Як тобі котики і не тільки?

На курсі всі були перевертні і зараз ловили щурів і знищували їх.

— Що за вакханалія? — запитав суворо дідусь Севір.

— Щурів знищуємо, — сказав Нік зі скупою посмішкою, — і діти розминаються. Лія, добре виманила. Ледь ноги забрала. Вони ж її як здобич сприймають, маленька вона для них.

— Так, здобич складаємо в одну купу, — скомандував дідусь Севір і тихіше додав — простіше знищувати буде. І жерти не здумайте! Вони заразу можуть переносити.

Почулося характерне бе. Магістр Ялин тільки очі закотив і погладив мене по голові між вушок. Дідусь на нас суворо подивився і теж підійшов, погладив. До нього на ручки не пішла.

— На мені є де потоптатися, — пояснив магістр родичу — А за вас їй доведеться кігтями чіплятися. Не кусайся! — шикнули мені суворо.

А я всього лише лизнула чоловіка у вухо.

— Знаю я ваші звички, спочатку лизнете, потім одразу кусь.

Підійшла моя мама з батьком і братами. Перебралася до батька на ручки. Мене поклали пузиком на руку і стали гладити.

— Витягнулася, — похвалив Ялін, — а то така кнопка була при нашому знайомстві.

Дідусь теж зміг нормально погладити. Коли студенти закінчили ловити щурів, мене спустили на землю.

— Так, рідна, йди перевір, чи залишився хто живий. У нору не лізь, дуже тебе прошу, — попросив дідусь.

На що я тільки фиркнула і потрусила повз дорослих перевертнів. Мене проводили уважним поглядом і принюхувалися, коли пробігала повз. Пройшлася біля стіни фортеці, знайшла нору, з якої щури висунулися і тільки трохи засунула мордочку. Довелося одразу відстрибувати й робити ноги. На мене вискочив здоровенний щур і погнався за мною. Алекс лапочка збив його, коли гад стрибнув, цілячись мені в спину. Не встигла сховатися за маму, а дорослі котики вже морду в щуряче гніздо запихають. Навіть розколупали його. Я перетворилася на двоногий вигляд і залізла до батька на ручки.

— Тут безпечніше, — буркнула йому.

Він поцілував у щоку і посадив собі на плечі. А хлопці не просто розколупали вхід, а й парочка найдрібніших забралися всередину. Почулося шипіння, гарчання і звуки боротьби.

— Я дуже сподіваюся, що фортеця після них не завалиться, — сказав похмуро дідусь.

— Якщо що, я туди не полізу! Там же їхнє гніздо і молодняк, погризуть хлопчиків. Хм, тату, а туди можна і в двоногой формі залізти. І потрібно щурів витравити. Їх занадто багато і вони підточують стіни фортеці. Це може мати наслідки, і нежить їхніми ходами може пробратися. Щурів потрібно витравити, а ходи залити.

— Обертаємося! — рявкнув магістр Ялин — І магією дуже обережно вбиваємо гризунів. — Лапочко, я пролізу?

— Ні, а ось магістр Лішкорт запросто. Йому там буде пізнавально. Щури щось натягнули в нору, що вас може зацікавити. Якщо діти не знищать.

Варто було закінчити говорити, магістр зірвався з місця, і сам витягнув за хвіст деяких кошаків і пішов першим у щуряче гніздо.

— Піду допоможу, — сказав Нік, потягуючись.

Алекс сів поруч і почав вилизуватися. Батько опустив мене поруч із другом. Погладила його по голівці. Мені муркотнули, але красу не перестав наводити. Гор покрутився поруч, а потім побіг у щуряче гніздо.

— Якщо діятиме без азарту і зайвих емоцій, не постраждає, — сказала Алексу, — інакше йому частину хвоста відгризуть.

Друг прикрив очі й передав повідомлення товаришеві. Почули коротке, різке мявкання.

— Вважай, що тобі передали спасибі, — хмикнув батько. — А ти пополювати не хочеш піти?

Алекс обтрусився й обернувся на людину, відповів:

— Там і так уже натовп. Будемо один одному заважати. І я хочу побути поруч із Лією. Потім із задоволенням поблукаю щурячими норами.

— Я теж.

— Ні! — різке від усіх дорослих.

— Взагалі-то, я не одна піду і на двох ногах!

— Я з тобою піду.

— А Алекса мало буде? І напевно його четвірка буде.

— Мало! — пирхнув батько — Ти моя дочка, і для мене цього мало!

— Батьки, вони такі, — усміхнувся дідусь Севір.

Коли щурів остаточно зачистили і мені дозволили в їхніх ходах погуляти. Надовго мене не вистачило. Хвилин п'ять терпіла, потім мене почало сильно нудити від сильного смороду, що стояв тут.