Новий світ

Десь в павутинах вулиць
Вона йде, вони не розминулись,
Він її знайде!..
Бо якщо - ні, навіщо
Ця планета танець свій веде?..
— Максим Бородін «Якби не ти»

         Війна почалася несподівано. 
        Лейла прокинулася зранку, з дивним передчуттям. Мало трапитися щось важливе, але погане чи хороше, вона не знала. Вовкулака Рассел, який жив на подвір'ї сімейного маєтку Монлері, пронизливо вив і гавкотів.  Лейла не виспалася і перебувала не в найліпшому настрої. Лише пів року тому родині Берна і Лейли з’явилася первістка Марі й хоча вона й була напрочуд спокійною дитиною цієї ночі їй не спалося. Вставши з ліжка, ступивши ногами на пухнастий килим та потягнувшись, Лейла почала повільно розпускати темне волосся до цього зібране в косу. Так вона робила вже багато років, що на ранок прокидатися з розкішними кучерями. Раптом ручку двері почали агресивно смикати, а потім ще й тарабанити у двері. Марі від гучних звуків прокинулася і заревіла так голосно, ніби її різали.  
— Швидко відчиняй, біда! Біда прийшла, горе, горееееееееееее…— Лейла впізнала голос, зазвичай спокійної та на диво, зовсім не сварливої свекрухи.
Вона не знала де бігти спочатку: до доньки чи до дверей. Думати треба було швидко. Схопивши Марі, що була у сльозах вона в чому була відчинила скрипучі двері кімнати. За дверми стояли розпатлана свекруха, пані Індо. По щоках текли сльози, а в руках вона тримала потертий саквояж.
— Швидко… — хлюпаючи промовляла Індо. — Швидко одягай, що є, а я… я одягну…
— Якого лиха відбувається?! — ледь не гаркнула Лейла.
Пані Індо простягла їй газету, яка взялася ніби з нізвідки. В ній писалося:

                           ВБИВЧЕ КОХАННЯ: КОРДІЯ ПОВІДОМИЛА ПРО НАПАД!
                              1108 р. від Створення. Стаття Роба Жиро

                     Це вже не вперше родина Монлері відзначається своїми незабутніми вчинками, але в цей раз, вони перевершили самі себе. Вчора до двору наш Великопочтенної королеви Еліни ІІІ гонцем була послана Перша стріла(1), де в меморії(2) було сказано(цитую):

                             «Ab altero expectes, alteri quod feceris(3)
                                   Королева буде звільнена.» 

         Безумовно треба додати, що півтора року тому Берт Монлері привіз у   родинний маєток таку собі, Лейлу Монтгомері та невдовзі на світ з’явилася  дівчинка Марі Монлері. Гвардійці, за наказом Її Високості королеви  розшукують пані Лейлу Монтогомері, чи як виявилося 
                     Принцесу Лейлу Кордійську, графиню Лекську. 
          
         — Якого біса… — прошепотіла Лейла.
    Поки вона намагалася, хоч щось зрозуміти, пані Індо майже виштовхала її з двірного отвору та поспішно взяла великий саквояж лежавший під маленьким, скляним журнальним столиком. І тут в її голові почала народжуватися думка… Батько помер. Батько помер і вона, як найстарша повинна посісти місце на престолі. Тому що в іншому разі вона не могла придумати іншої відповіді на те, чому кордійцям приперло рятувати її саме зараз, коли життя, здається тільки почало налагоджуватись. Серце почало битися ще сильніше. Берт… Що з ним… О, мамо! На сходах почулися швидкі кроки. Свекруха, яка до цього скидала до сумки все, що бачила дременула до Лейли.
    — Згинь! — крикнула вона невідомо кому.
    Двері зачинилася. Пані Індо видихнула. 
        — О, Джей це ви! — кинула вона до поштаря.
Через декілька секунд Джей пішов вниз по сходах, а свекруха зайшла до кімнати.
         — Тримай, — сказала вона і продовжуючи скидати речі до саквояжа. В руках Лейли опинився запечатаний конверт. Вона затримала дихання від хвилювання. Молочно-білий папір, віск синього кольору… Сандра! Вона не розмовляла з сестрою, майже два роки, але точно не забула, ані її довгого каштанового волосся, ані світлих блакитних очей. Тим часом вона розгорнула, ледве не розірвавши ніжний папір. В листі було написано:
«Сен-пур-сен(4) помер вчора ввечері. 
Ти маєш відправитися в Леан, за адресою:
пров. Королеви Еліни, буд. 195, кравецька крамниця «Адонія»
Твоя С.»
        Лейла злегка посміхнулася. Сер-пур-сеном вони називали батька, який став доволі, огрядним за останні десять років, але зараз треба було думати не про це. Чому Леан? Місто на межі двох світів — Смертних і Безсмертних, був відомий своїми заплутаними вуличками і магією, яка була в багатьох випадках, не завжди світлою і доброю. В роздумах жінка кинула листа на софу і почала поспішно одягатися. 
    — Ми прямуємо в Леан, — сказала Лейла, матері чоловіка, яка вже зібрала всі, на її думку потрібні речі і заколисувала Марі.
    — Що означає, ми? Ти можеш перти куди хочеш, але Марі залишиться тут.
       Лейла застигла. Кинувши одягати синю, оксамитову сукню з золотими шитими орнаментами вона одним різким, надприродно швидким рухом, притаманним Безсмертним з неземною силою видернула доньку з рук жінки, і відійшла оскаливши гостренькі різці. Індо сиділа непорушно, застигла, не в змозі поворухнутися. Вона не очікувала такого від невісточки. Ні звісно вона знала, що та має певну силу, але вона ніколи її не проявляла чи показувала, а тут таке… 
Взявши до в одну руку саквояж набитий речами, а в іншу Марі, вона залишила ступорену пані Індо саму, вона додатково прихвативши лист сестри пішла не оглядаючись. Їй треба було знайти багато речей: Берта, житло, квиток до Леана і звісно умиротворення і любов, яку вона так відчайдушно шукала. Та чи знайде… 

                                                             ДАЛІ БУДЕ…

_____________________
1 -  В Адонії в разі початку війни, нападник присилає стрілу для лука з стрічкою, колір якої визначається в залежності від держави. Також, може бути характерна записка з причиною війни, девізом чи т. п.(т. і д. примітки автора)
2 - Коротка записка
3 - Чекай від іншого того, що ти сам зробив іншому.
4 - Стопудовий(фр.)