Новий рік за випадковістю

Той самий чоловік

Я опустилася в крісло й нарешті дозволила собі видихнути. От уже дійсно — які ще чудеса. Квиток у нікуди, істерика в салоні, а тепер бізнес-клас. Залишалося тільки засміятися.

Літак почав рух, і я машинально пристебнула ремінь. Хотілося кави. Нормальної, міцної, щоб трохи зібрати думки докупи.

— Перепрошую. — звернулася я до стюардеси, коли та проходила повз. — Чи можна каву?

— Звісно. — усміхнулася вона й пішла далі. Нарешті, я дістануся цього животворного напою.

У цей момент тихо поїхала перегородка, що відділяла мене від сусіда. Я підняла погляд – і завмерла.

Навпроти сидів він.

Той самий чоловік, що біг до гейту, розмахував квитком і кричав «зачекайте». Для якого я, по суті, і затримала того бідолашного працівника аеропорту. Тепер він дивився прямо на мене – і впізнав.

— Це ж ви. — усміхнувся він. — Та дівчина з гейту.

От халепа. Я не планувала знайомств. Особливо таких.

— Схоже на те. — знизала плечима я.

— Хотів подякувати. — сказав він щиро. — Якби не ви, я б точно запізнився.

— Ну, — я ледь усміхнулася. — виявляється, іноді варто порушувати правила.

Він тихо засміявся і кивнув, ніби погоджуючись не лише зі мною, а й з чимось значно більшим.

Я відвернулася до лівого ряду, де були ілюмінатори, ловлячи себе на дивному відчутті: здається, Новий рік вирішив початися раніше. І зовсім не за планом.

Анітвела Кі

Подобається

#2258 в Любовні романи
#509 в Короткий любовний роман

У тексті є: випадкова зустріч, новорічне диво, новорічний збіг обставин

Відредаговано: 07.01.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись