Спогади дідуся на Новий Рік.

Новий рік завжди був для мене найулюбленішим святом, адже він приносив відчуття чуда й тепла, яке залишалося в серці на цілий рік. Зараз, коли я дивлюся на онуків, які готуються до свята, згадую свої дитячі роки, особливо ті, що пройшли в 1950-х роках, у зовсім іншій країні та епосі.

В Україні Новий рік був святом, якого всі чекали з нетерпінням. Святковий настрій з’являвся заздалегідь: у школах проводили ранки, прикрашали ялинки тим що було вдома, і, хоч ми не знали про різдвяні традиції, сам дух свята був надзвичайним.

Ялинка була справжнім символом свята. Її встановлювали в домі, якщо пощастило дістати. Прикраси були простими, але особливими. Багато іграшок виготовляли самостійно: паперові ланцюжки, вирізані сніжинки з паперу, горіхи, загорнуті у фольгу, або навіть мандарини, які тоді були справжньою розкішшю. 

Я коли знімав черговий горішок у фользі із ялинки, то радісно біг до дідуся, а він колов їх і чистив від лушпиння... Дідуся давно немає. Для мене Новий рік - це далеке і щасливе, незважаючи ні на що, дитинство.

Пам’ятаю, як ми прикрашали ялинку скляними іграшками: янголятами, бурульками, кульками. Вони були крихкими, але їхня краса вражала якщо ще була дома гірлянда зроблена власноруч дідусем. Я навіть пам’ятаю як сам фарбував її лампочки. 

У кожній родині неодмінно були ватні «сніжки» і фігурки діда Мороза та Снігуроньки. Найдорожчими прикрасами вважалися блискуча зірка на верхівці ялинки та гірлянди, які ще не були у всіх електричними, а простіші зроблені з паперу чи картону.

Святковий стіл у ті часи не був таким розкішним, як зараз, але намагалися готувати найкраще, що могли знайти чи дозволити. Основними стравами були "Олів’є", оселедець під шубою, смажена картопля або пюре. М'ясо теж було, у мене батьки держали свиню, та на свята її ділили між всіма родичами. А ось мандарини, апельсини та шоколад були справжньою розкішшю, і їх спеціально берегли для дітей. Пам’ятаю як сусідка яка працювала на кондитерській фабриці дарувала нам кусковий шоколад, ото було для дітлахів свято. У нашій сім’ї Новий рік завжди асоціювався з запахом бабусиних домашніх пирогів і цукерок льодяників власноруч зроблених на сковороді з цукру, які дарували незабутню радість.

Телевізорів тоді майже не було, тож головним розвагою були родинні посиденьки, пісні, ігри та загадки. О півночі ми завжди чекали бою курантів що лунав по радіо. У цей момент усі бажали один одному щастя, здоров’я та миру. А замість феєрверків ми самі крутили бомбочки під наглядом старших із сурику і серебрину.

Для дітей був особливий момент — прихід Діда Мороза. Іноді роль доброго чарівника брав на себе хтось із родичів, одягав бороду з вати та дарував дітям маленькі подарунки, зібрані заздалегідь. Там було все що змогли знайти батьки солодощі, наклейки, дрібні гроші, іграшки та все, на що була здатна їх фантазія. А через багато років кумедно чути, як бабуся обзиває діда ледачим за те, що він нерідко клав кілька копійок замість ласощів.

Коли я сьогодні бачу, як мої онуки готуються до свята, я радію, бо вони мають те, чого ми могли тільки мріяти.

Сьогодні ялинки прикрашені електричними гірляндами, що переливаються всіма кольорами. Іграшки стали різноманітнішими — від пластикових кульок до фігурок у вигляді улюблених героїв. Навіть штучні ялинки виглядають розкішно, майже як справжні.

Стіл тепер ломиться від страв, які ми й уявити не могли в дитинстві: екзотичні фрукти, різноманітні салати, запечене м’ясо, торти й десерти. Магазини повні солодощів, а подарунки стали набагато масштабнішими.

Онуки дивляться новорічні фільми по телевізору чи на планшетах, грають у комп’ютерні ігри, обмінюються привітаннями з друзями через відео зв’язок. Для них свято сповнене яскравих шоу, феєрверків і технологічних чудес.

Але знаєте, що мене найбільше тішить? Попри всі ці зміни, сутність свята залишилася незмінною. Це час, коли родина збирається разом, коли діти сміються, а дорослі дарують одне одному тепло і турботу.

Я дивлюся на своїх онуків і розумію: їхні спогади про Новий рік теж будуть найтеплішими. Хай і з іншими ялинковими прикрасами чи стравами, але магія цього свята — вона завжди буде у наших серцях.

На згадку про батька, діда, бабусь та інших родичів які дарували подарунки і створювали нам свято як могли.