4. Свято діп.

Не дивлячись на недовдалі тренування в перші дні на Гоа, Лія все ж таки продовжила займатися йогою, але все було спрощено до походу на йогу в її готелі. Вона більше не хотіла ніякої екзотики бо тренер в готелі була дуже звичайна, в хорошому сенсі. А також наша героїня вже остаточно вирішила обміняти квитки щоб 31-го бути у мами вдома. 

На пляжі Як і завжди спали знайомі собаки і гуляли голозаді хлопці і дівчата. Але одного разу вона побачила цікаве дійство, зліва від її готеля, якщо виходити на пляж, після заходу сонця було багато світильників. Вона пішла туди І виявилось що це було якесь індуїстське свято. Дівчата були одягнені в Сарі, це багатометрова тканина задрапірована у сукню, виглядало дивовижно гарно. 

До неї підійшла місцева жінка і ненав'язливо усміхаючись промовила:

- пані хоче зробити вогонь? 

Лія засміялася, їй хотілося сказати що вона дуже залюбки підпалить усе до Чортової бабусі. Але стримала себе і з розумінням відповіла - так, залюбки, як це робиться?

- це діпа, вогонь, свято зветься діпавалі - ми пропонуємо Богу вогонь, багато вогонь. - саме в цей час підійшов чоловік, і дав жінчці якийсь металевий прилад чи щось таке, ласкаво подивився на неї торкнувся її плеча. Здалося це був її чоловік, він стояв неподалік з трьома дітьми.

Лія роздивлялася в своїй руці щось схоже на маленькі підсвічник, який їй дала жіночка. В ньому начебто була вата з маслом. Місцева леді піднесла свій світильник до Ліїного щоб його запалити.  

- пані робити отак - до них підбігли троє дітлахів, а їх батько стояв поблизу і спостерігав за ними. А жіночка почала робити вертикальні кола своїм світильником дивлячись на воду. 

Лія почала робити так само, вона відчувала себе придуркувато, бо не розуміла взагалі що вони роблять, але їй чомусь сподобалось. 

Ще трошки лівіше стояли чоловіки одягнені в білі одежі, і в них були такі многоярусні світильники, дуже великі, вони тримали їх обома руками, і також робили ці вертикальні кола у повітрі.

- пані вірить у Бога? 

- мене звати Лія, я взагалі-то не вірю в Бога.

- чому? У вас в країні не вірять в Бога?

- не те щоб у всій країні, кожен обирає сам, я ось наприклад не вірю. Хоча якщо чесно я вірю в якісь може вищі сили, але щоб саме у Бога, ні. В мене були такі ситуації в житті, що я чітко відчула що ну не може бути Бога у цьому світі.

- а що з Лія статися? 

- не хочу грузити вас деталями, по-простому сказати багато страждань... Хоча я розумію у декого і більше... І це навіть жахливіше, розуміти що хтось страждає ще більше...

- а як це зв'язок з Богом?

- він же все контролює, якщо він Бог, як він може дозволити якісь такі страждання, щоб люди ламалися, наприклад коли гвалтують чи вбивають дітей... - Лія відчула начебто  щось зламалося всередині, начебто це було занадто для розмови незнайомців. 

- так, страшно Лія кажете...вибачте, я не хотіла вам біль...не треба поганий настрій сьогодні свято, дивіться який гарний вогонь. 

Наша героїня не образилася, жінка насправді була щира, і на рідкість вона нічого від Лії не хотіла. Їх сім'я виглядала приємно спокійною і щасливою, начебто все у них було в порядку. Вони не виглядали заможними, але й видно було що не жебракували.

Коли вогні почали затухати, і всі розходились, жінка помахала їй і сказала:

- до побачень! Будь ласка не думайте погано про Бог, він давати нам свободу жити як ми хочеш, тому інколи страждання... Але ніхто, не може зламати щось настільки, щоб це не могла зцілити рука Бог.

- до побачення, дуже дякую за такий приємний вечір!