Ну й чого ти приперся? [1]

Я думала, тієї ночі після першого заїзду не засну взагалі. Спочатку я крутилася з боку на бік, а потім, змучена сама собою, провалилася в неспокійний сон, а встала абсолютно розчавлена та втомлена майже о четвертій вечора. Але нашвидку вдяглася й помчала в гараж. Уже в Лукаса я змогла оцінити весь масштаб ушкоджень, що я нанесла Міллі. Крім подряпин, десь була стерта трошки покришка, невеличка вм’ятина, яку я не відразу навіть помітила. Але загалом я була навіть дуже акуратним водієм. Лукас крутився навколо мене, наче Кентервільський привид, і цокав язиком. 

— Ти егоїстка, Вів, — сказав він, усівшись на диванчику й випивши половину пляшки пива. Я пхикнула. — Так-так, навіть не віднікуйся тут. І мене тягнеш за собою на свої маргінеси. А може, я цей гараж купив, щоб більше ніколи не встрягати в такі ось… проблеми, як твої дурнуваті перегони. 

— Та хіба ж це проблеми? — запихтіла я. — Це ти ще проблем не бачив, живеш тут на широку ногу.  

У цей момент надворі почувся звук ревіння машини, гальмування й повної зупинки. Лукас відставив пиво й глянув спочатку на мене, а потім устав та пішов до гаражних дверей, над якими рядочком висіли шини. Ляпнули двері, і досередини, змівши Лукаса, увірвалася Тата. Волосся стояло сторчма, очі її палали, наче обрядове багаття. 

— Гей, Ві-і-і! От лихо, що з тобою? Такий вигляд, ніби тебе цілий день нудило, а потім ти скупалася в багнюці. 

Вона цокнула язиком, підійшла й торкнулася пальцями капота шевроле. 

— У будь-якому випадку, я тебе знайшла раніше за інших. 

— Я не ховалася. 

— Проте знайти тебе таки важкувато, — Тата сперлася ліктем на плече Лукаса й підморгнула тому. — Якщо ти думала, що знову уникнеш святкування початку шоудауну, то ти сильно помилилася.  

— Відчепися, Тато, нікуди я не піду. 

— Не вдавай із себе дурепу, Ві, — крижаним тоном видала Тата, присіла й відібрала в мене з рук ганчірку, якою я віддирала бруд з подряпини. — Перше місце твоє, як ти того й хотіла, сьогодні ввечері святкування з приводу початку шоудауну, першого раунду, твоя перша перемога в сезоні — потрібне підкреслити, за що тобі сьогодні більше подобається пити. Тобі кров з носа треба там бути, якщо хочеш і надалі надирати зад цим пацюкам. Ти просто не розумієш, що, якщо ховатимешся, ніхто тебе серйозно не сприйматиме. Усі вважатимуть, що ти досить посередньо крутиш кермом і все. А ти ж можеш запалити увесь Новий Атлантис, хіба ніт? У будь-якому випадку, — вона випрямилася й стала руки в боки. — Збирайся. 

Я відібрала в неї ганчірку назад. Лукас зробив намагання втрутитися в розмову й виштовхати Тату, поки та не вмовила мене, але та попереджувально глянула на нього, і той поточився. Я пхикнула, кинула ганчірку й пішла в протилежну сторону до столу з розкладеними гайковими ключами. Тата опустилася за мною. 

— Послухай, Ві! Якщо ти хочеш далі брати участь у цьому всьому, то треба йти, — коли я зупинилася, вона перевела дихання. — Тебе потім уже ніхто не стане шукати, тому ти завжди, абсолютно завжди маєш бути на видноті, розумієш? Поки ти на хвилі популярності й тебе справді всі шукають, то треба ловити успіх за хвіст. Усі ці твої гроші, твої детальки, твій успіх… 

Я розвернулася й ткнула на неї гайковим ключем на дванадцять. 

— Це все через старання та купу роботи моєї та Лукаса над вдосконаленням Міллі. Усе.

Вона хитро посміхнулася, простягла руку й забрала в мене ключ. 

— Я знаю, моя ти хороша, але давай ще покажемо, що ти не затюркана сіра миша, а цілком собі ладна дати раду. Усе, погнали, — вона схопила мене під лікоть і потягла за собою, сунувши по дорозі ключ Лукасові. — Ти п’єш? — я похитала головою, й Тата просяяла. — Чудовенько, тверезий водій. Поїдемо моєю. Лукас поколупається у твоїй залізячці. Правда ж, Лукасе?

Тата виявилася досить сильною й упертою, як хлопчисько. Я повернула голову до Лукаса й самими губами попросила привести шевроле до ладу. Спочатку ми заїхали до Тати, яка жила в непоганому західному районі. Багатоповерхівка, чисте паркування, дерева рядочком. Вона сказала мені чекати, а сама вискочила й понеслася до дверей. Вернулася старанно нафарбована із сумочкою в руках та шкіряною курткою. Завалившись на пасажирське місце, вона кинула мені на коліна куртку, схопила мене за плечі й прикусила губу. 

— Куртку натягнеш, щоб не було видно твоєї забрудненої футболки з дурнуватим написом. Глянь на мене, — я тільки розкрила рота, щоб сказати, що напис «Качтектив знайде качовбивцю» нічого не дурнуватий, а надворі занадто літо для того, щоб носити куртки. Проте Тата стягнула з мого волосся заколку й стала пальцями чесати його туди-сюди, совати прядки вперед і назад. Затим усміхнулася й щипнула мене за щоки. — Хоч трошки рум’янцю тобі. Руками волосся не чіпати. 

— Здається, це занадто, — буркнула я, виплітаючись з її рук, які швидко-швидко наносили мені легкий макіяж, повернулася прямо й завела машину. — Ти в першій десятці? 

— Атож, — задоволено примружилася Тата. — Чого б це я не була? 

Я перетяла плечима, і ми рушили.