4

Однак наступний день приніс їй немало сюрпризів. Клієнти все прибували —  спершу несміливим струмочком, а потім — повноводною рікою. У холлі навіть вишикувалася черга бажаючих випробувати свою долю. 

Пам'ятаючи настанови Демида, Мія детально розпитувала кожного з них про обставини, які склалися, та стежила за настроєм, жестами і виразом обличчя, що супроводжували ту мить, коли відвідувач озвучував кожен із можливих варіантів. Як людині, котра вже кілька років студіювала психологію, у більшості випадків їй виявилося неважко помітити, яка саме відповідь є бажаною.

Ось, наприклад, майбутня матуся прийшла дізнатися, хто в неї народиться — хлопчик чи дівчинка. Бо, мовляв, апарат УЗД не дає точної картини, а їй страшенно хочеться знати стать майбутнього маляти. Мія уважно придивляється до молодої жінки, а потім ще й просить  її показати паспорт. Бачить, що різниці між нинішнім зовнішнім виглядом і світлиною в паспорті практично немає. А з розповіді старшої сестри, що недавно народила маля, Мія запам'ятала: у вагітної, яка носить доньку, риси обличчя можуть змінюватися, в народі кажуть, "дівчинка у мами красу забирає".

Тишком-нишком налаштовує правильну відповідь, і коли клієнтка оплачує послугу, натискає на ту саму темно-синю кнопку. 

"Програма Оракул обрала варіант А", — тут же відгукується її механічна "спільниця". Майбутня мама знічено усміхається:

— Хлопчик? Піду порадую чоловіка, він так хоче сина! 

Коли вона виходить, у Мії на якусь мить виникає занепокоєння: а що, коли вона обрала неправильний варіант, і в клієнтки буде донька? Але потім вона логічно міркує: після того, як жінка пройде через пологи, і їй покладуть на живіт крихітне дитинча, то вона вже любитиме його апріорі, незалежно від статі. І навряд чи прийде сваритися з власниками "Оракулу" через невірний результат. 

***

Наступна відвідувачка — молода дівчина, яка не могла обрати, за кого з двох чоловіків вийти заміж. Обидва однаково забезпечені, серйозні, привабливі. Вона показала Мії світлини претендентів — кожен з них виглядав так, наче хоч зараз на обкладинку престижного чоловічого журналу.

"Що за несправедливість, — подумала Мія. — Котрась панна і одного нареченого знайти не може, а тут одразу два, один одного кращі".

Вона спеціально тягнула час, розпитуючи про роботу і захоплення залицяльників, щоб побачити, розповідаючи про кого з них, клієнтка пожвавиться, від згадки про котрого її очі засяють яскравіше. 

Та дівчина сиділа рівно, немов позувала для фото, склала на столі доглянуті маленькі ручки з дорогим манікюром, голос її звучав плавно, і жодних палких емоцій, чи хоча б найменших ознак хвилювання, Мія, як не намагалася, не зауважила.

Тоді вона, у той час, як дівчина оплачувала послуги Оракула, вийшла на мить до іншої кімнати, і натиснула там зелену кнопку на старенькому ноутбуці. 

Про такі випадки її попереджав Демид. 

— Що робити, якщо я не змогла визначити, чого хоче клієнт? — задала вона учора каверзне запитання. 

— Нічого не робити, — посміхнувся він. — Нехай усе вирішує сліпий випадок! 

І показав на цю кнопку, яку назвав "рандом". 

Натиснувши на неї, Мія увімкнула систему дійсно випадкового ( а не визначеного нею самою) вибору. 

"Програма Оракул вибрала варіант В", — почувся знайомий привітний голос.

Відвідувачка якусь мить замислено дивилася на екран, певно, востаннє зважуючи всі "за" і "проти", а потім на її обличчі враз розцвіла усмішка.

— Я так і знала! Оракул не збрехав, у глибині душі я таки схилялася до Вадима, він такий добрий і турботливий! Щиро дякую! 

Вона дістала з гаманця двохсотку і простягнула Мії:

— Це вам! 

— Та ні, що ви, — дівчина заховала руки за спину. — Ви ж уже заплатили! 

— Ні, ви мені дуже допомогли, так люб'язно поговорили про все. Зі мною ніхто так душевно не розмовляє, окрім мого психоаналітика. А він просить за свій сеанс куди більше, повірте! 

Подумавши трохи, Мія таки взяла гроші. Демид не забороняв їй брати чайові, якщо клієнти наполягатимуть. А дівчина була явно багатою, їй двісті гривень — це взагалі ніщо. Для Мії ж із скромною стипендією кожна копійка  мала значення.

***

Її перший робочий день закінчився пізно. Почувалася, як вичавлений лимон. Спілкування з людьми, вислуховування їхніх оповідок про різні проблеми забирало чимало часу. Проте вона заробила пристойну суму. А це ж лише один день! 

Дівчина почувалася прямо без п'яти хвилин мільйонеркою. І коли шеф, перед тим як їхати додому, увійшов до її робочого кабінету і поцікавився, чи все гаразд, вона відповіла з ентузіазмом:

— Так, наче ніхто не пішов незадоволеним! 

— От і добре, значить, ти дійсно маєш гарну інтуїцію, — усміхнувся той.  — Але це ще тільки початок. Згодом до нас попливуть рибки, більші за розміром. Не рибки, акули! Віриш? 

— Розберемося якось і з акулами, — серйозно промовила Мія. — Не святі горшки ліплять…

Але вона ще не здогадувалася, які несподіванки чекають на неї попереду…