3

— Оце і є наш Оракул, — новий шеф Мії з гордістю вказав на комп'ютер, який стояв на великому столі в центрі кімнати. 

Звали шефа Демид, і це рідкісне ім'я, як подумала Мія, цілком йому пасувало. На її скромне запитання: "А по-батькові?" Демид тільки відмахнувся:

— Я ще не такий старий, та й у нас в компанії не заведено церемонитись. Усі називаємо один одного по іменах і звертаємося на "ти". 

Втім, "тикати" вона йому все ж не наважилася, тому старалась обирати таку форму речень, яка б не вимагала вживання займенників. 

— Наша корпорація ще тільки створена, тому поки що ми будемо розкручуватися і заявляти про себе,  — жваво розповідав Демид, підійшовши до комп'ютера і увімкнувши його. Тільки зараз Мія роздивилася, що до системного блоку, окрім монітора та принтера підключені ще якісь незрозумілі прилади. Коли все запрацювало, вони замиготіли різнобарвними вогниками, немов гірлянда на новорічній ялинці. 

На екрані засвітилося зображення — жіноче обличчя на фоні космічного пейзажу з різнобарвними цятками зірок і планет. Все те, здавалося, рухалося і було живим, так що, коли Мія хвилину подивилася на екран, їй здалося, що вона сама летить серед безлічі небесних світил. Аж голова трохи запаморочилася. 

— Ти, певно, хочеш знати, в чому полягатиме твоя робота? — Демид погладив комп'ютер так, ніби той був живою істотою. 

Мія кивнула.

— Завтра ми запустимо рекламу на всіх можливих онлайн- та офлайн-ресурсах. До нас будуть приходити люди, аби дізнатися майбутнє.

— Майбутнє? — Мія була неабияк здивована. — Хіба це можливо? 

— Ну, ти ж учора сама мені про це розповідала!

— Але це були скоріше абстрактні міркування…

Демид знизав плечима:

— Всі великі відкриття колись були всього лиш теоретичними припущеннями. А вже згодом з'являлися можливості втілити ці винаходи в життя. І, цілком ймовірно, змінити хід історії! 

Мія тільки кліпала очима. Вона гадки не мала, що з усім цим робити.

— Та розслабся, мала, — на обличчі Демида з'явилася лукава усмішка. — Насправді ніхто ще не винайшов способу передбачати майбутнє. Наш "Оракул" — це скоріше, служба швидкої психологічної допомоги. Будемо підбадьорювали людей і допомагати їм приймати правильні рішення. 

Він підсунув до себе клавіатуру і швидко щось почав друкувати. За мить заграла ніжна мелодія, фон екрану змінився на небесно-блакитний, а на ньому Мія прочитала запитання:

"Яку платню отримуватиме наша нова співробітниця?"

Тут же з динаміків залунав приємний жіночий голос:

— Запропонуйте, будь ласка, варіанти відповідей! 

— Ну що ж, — Демид вдав, що глибоко замислився.  — Хай буде так! 

І надрукував: 

"Варіант А. Високу

Варіант В. Низьку".

На екрані вигулькнула кнопочка "Зробити вибір".

— Поглянь, щось із нею не те, — роблено здивувався Демид. — Неактивна, чи що? Що тепер робити, Орі? 

— Здійсніть, будь ласка, оплату послуг Оракула за вказаними тарифами, — відгукнувся жіночий голос.

— О, я бачу термінал, — Демид дістав з кишені кредитну картку і приклав її до терміналу. Тут же на екрані з'явився напис: "Оплата проведена" і кнопка стала з прозорої темно-синьою. 

Демид навів на неї курсор і клацнув. 

— Програма Оракул обрала варіант А, — відгукнувся голос робота, і цей же напис продублювався на екрані. 

Демид повернувся до Мії:

— Ну що ж, у твоєму випадку Орі сказала чистісінько правду. Отримуватимеш більш ніж пристойну зарплату, а робота — не бий лежачого. 

Зрозуміла, що маєш робити? 

Мія кивнула.

"Однак це схоже на якусь велику аферу", — прошепотів її внутрішній голос. Та одна думка про зарплатню, яку озвучив шеф, відмела убік сумніви.

Зрештою, нічого протизаконного в цій іграшці не було. Звичайна лотерея — люди викладають гроші, щоб отримати випадковий результат.

Може, взагалі, ця вигадка нікого не зацікавить…