Розділ 15

Оксана припаркувала  свій чорний Лексус неподалік приватної школи Віват. Дівчина дуже поспішала, бо до кінця великої перерви залишалось  всього десять хвилин. Взявши рюкзак на плечі вона побігла до чорного входу. Швидко переодягнулася та  приготувалася до уроку хореографії. Роздратуванню русявої не було меж, коли вона їх побачила.

— Одинадцятий клас, де решта? —  сердитий погляд Оксани зазирав в найпотаємніші  куточки чужої душі. 

Раніше діти регулярно відвідували її заняття. Навіть просили з ними додатково позайматися, а зараз тупо ігнорили. Ну, хіба вона заслужила на таке ганебне ставлення до себе?  Вчителька зовсім розгубилася, бо в цій школі коїлося казна - що. 

— Оксано Григорівно,  може покликати директора? — запитав Вадим.

Афанасенко сам неоднократно забивав на заняття прогулюючи їх десь  в парку, але витівки його однокласників вже переходили всі межі. Однак хлопець не брався нікого  судити, бо і сам був не святий.

—  Ні, не треба. Костю, йди за мною. — дівчина повела сина Ірини Максимівни в центр танцювального залу.

Вона вже збиралася розпочати урок, як раптом задзвонив телефон. Довелося відійти на пару хвилин. Поговоривши з Феліксом русява швидко  кладе слухавку. Сьогодні останній день її роботи в цій божевільні. Завтра піде та напише заяву на звільнення.

Через п'ять хвилин Оксана відчиняє двері, а там справжнісьнький потоп, бо якийсь ідіот вчасно не перекрив воду в роздягальні.

— Уляно, проведи, будь ласка, розминку. Я зараз повернуся. — дівчина швидко біжить на перший поверх.

Вона ледве змогла знайти Святослава. Чоловік зовсім не зрадів приходу Дуб, бо 
ця дамочка могла щось таємно копати на нього чи Огнієвських. Докладати поліції про кожний їхній крок. Незадоволений Підлісний прямує до роздягальні. Робить декілька обертів  і все знову працює.

— Більше мене не кличте. На все добре. — буркає охоронець.

Він швидко повертається на своє робоче місце, бо не  хоче потрапити на очі комусь з інвесторів.
Здивована Оксана проводжає його лютим поглядом. Тим часом Зінкевич вмикає ритмічну музику та просить всіх встати в дві шеренги.

— Агов, не так швидко. Я не встигаю. — починає скиглити Інгрід.

Їй ці танці все одно не допоможуть виграти конкурс краси. Тільки зіпсують  нерви. Русява зовсім випадково  помічає закоханий  погляд Островського адресований тій  Корбут. В її душі одразу прокидається  ота шалена  ревність. Баганська зі сльозами на очах  згадує той день, коли  Маркіян дарував їй квіти та коштовності.

— Наступного разу вчасно приходь на урок. — відповідає Уляна роблячи декілька незамислуватих рухів. 

Всі мовчки виконують її настанови, крім Інгрід, Юлі та Насті.  Бо де це видано, щоб королева Вівату та її свита зайвий раз себе напружували. Чесно накужи, ці троє вже давно втратили до себе  всяку довіру. Раптом  Даніель помічає, як Яна підвертає ногу. Хлопець мерщій біжить до неї.

— Денисюк,  ти куди ? — запитує Лисенко. 

Пильнувати сестер Корбут, то його справа. Контролювати кожен сантиметр їхнього життя також. 

— До Лариси Михайлівни. А що? — перепитав Даня. 

Чесно кажучи, Лисенка в змові проти Банди він вже давно підозрював. Ще на початку дев'ятого класу. Просто тоді ні в кого не виникало підстав  вважати Стаса зрадником. 

— Давай шуруй звідси. Я сам про неї подбаю. — чорнявий не дочекавшись відповіді однокласника  піднімає Корбут на руки.

Засмучений Денисюк  повертається на місце. Друзі намагаються його якось підбадьорити.

— Що це було? — Гриценко ледь дар мови не втратив, коли їх побачив. 

Дружок Огнієвського  раніше  так себе не поводив, бо  вів досить нудне життя. Денис навіть гадки не мав, що могло пов'язувати Лисенка з Корбут. Вони ж  зовсім різні. 

Відверто кажучи, Гриценко заздрив харизмі Станіслава, бо той наважився при всіх підняти Яну на руки. Не побоявся загального осуду. Не те, що він. Рома та Маркіян саме збиралися щось сказати одне одному, але Оксана Григорівна  зовсім невчасно повернулася. 

— Сьогодні я навчу вас танцювати танго. Хтось може мені сказати, де саме зародився цей стиль? — вчителька помітила похмурі обличчя своїх учнів.

Вона  вже давно не влаштовувала їм мозковий штурм. На жаль така чудова нагода випадала рідко, бо Оксана постійно працювала. Хвала Всевишньому цей день ікс настав. 

— Ненавиджу танці. — вигукує Роман.

Йому те мистецтво вже починає набридати.  Це батьки хлопця жити не можуть без концертів та виставок, а він по по горло ситий прекрасним. 

— Зарудняк, свою точку зору залиш при собі. — говорить Оксана демонструючи основні кроки аргентинського танго. 

Вона вже навіть не сподівалася, що хтось з учнів проявить хоч якусь ініціативу. В дівчини  взагалі склалося таке враження, що вона розмовляє сама з собою. 

— Танго  зародилося   наприкінці ХІХ ст. у передмісті Буенос - Айреса. — чітко відповідає Поліна. 

Дівчина вже давно займалася бальними танцями. Тому чудово розбиралася в  його підвидах й специфіці рухів. 

— Молодець, Адаменко. Швидко розбийтеся на пари. — нарешті дівчина видихає з полегшенням. 

Нарешті  від теорії  пейдуть до практики. Хоч трохи навчаться самодисципліні. Поліна  підходить до Романа демонструючи йому  послідовність рухів.

— Це важче, ніж я думав. — ниє  Зарудняк.

"Якась дурня" — промайнуло  в голові, Романа, коли всі інші почали на них витріщатися. 

— Господи, який сором. — бідкається старшокласник.

Ще ніколи він не почував себе так кепсько. 

— Просто  довірся мені. — каже Поліна.

Дівчина малює уявне коле, щоб він трохи заспокоївся крок за кроком зменшуючи  між ними відстань. 

— Огнієвський, потанцюй з Інгрід. — Оксана бере до рук журнал, щоб записати тему уроку.

Педагог дістає зі своєї сумки відомість та виписує звідти на окремий аркуш  всіх відсутніх. 
Тим часом Сніслав приводить Яніну до кабінету шкільної медсестри.