Розділ 12

На годиннику п'ятнадцята тридцать. Десь півгодини тому закінчився сьомий урок. Маркіян разом з дівчатами виходить зі школи та прямує до своєї машини. Його друзі якраз збиралися їхати додому, але побачивши двох симпатичних близнючок вирішили трохи затриматися.

— Алю, звідки ти навчилася так гарно малювати? — Гриценко навіть не міг уявити, що взагалі існують ще настільки талановиті люди.

Це він ледве навчився на синтезаторі грати. І то це була ідея Островського зібрати Банду. Створити невеличке приміщення для репетицій, аби після школи мати змогу поєднувати приємне з корисним.
Денис терпіти не міг оте малювання. Воно йому діяло на нерви. Змушувало нестандартно мислити. 

— Від свого тата. Колись він з відзнакою закінчив художню школу. — чорнява з теплотою в серці згадувала своє безтурботне дитинство.

Живопис намертво прикував її душу. Заполонив розум. Зцілив серце. Після того, як  дівчина розійшлася з Владом почала активно займатися вокалом. Навіть декілька пісень написала. Одну з них присвятила давно втраченому коханню. Однак, Андрієвський не оцінив старань своєї колишньої, бо для найкращого друга Розінського музика, то порожній звук.

— Це чудово, коли в дитини є брати з кого приклад. — Маркіян трохи заздрив вмінню Альбіни так легко знаходити підхід до людей.

Островського це трохи дратувало, бо його ніхто не навчив таким простим речам, як звичайне спілкування. Хлопець виріс справжнім егоїстом, який не здатний когось по - справжньому любити. Його батько весь час був зайнятий роботою, а мати згадувала про свого  сина лише в перервах між зйомками. Отака сім'я. Трохи дивна. І якось байдуже, що грошей кури не клюють.

— Красунчику, я бачу тебе наскрізь. — Яна усвідомила, що білявий зовсім не такий жорстокий, як про нього всі думають.

Ярчук була здивована чуйністю та благородством Маркіяна. Зазвичай, хлопці його віку намагалися спокусити безліч дівчат, аби потім вести якусь свою статистику. Наприклад,  отой придурок Макс. Красивий зовні, але потворний всередині. 

— Не розмовляй з головним вокалістом нашого гурту в такому тоні, будь ласка. — Даніель погляду не зводив з неї. 

Чимось його привалюблювала ця шалена Яна. Змушувала серце вистрибувати з грудей. Проте, 
Денисюк зарікся собі більше не мати ні з ким жодних стосунків, бо це морально виснажує. Повільно вбиває. Шатен чудово розумів, що в кожної людини є свої переваги та недоліки. Просто хтось їх вигідно підкреслює, а хтось весь час приховує.

— Даню, охолонь. — Рома намагався  знайти  хоч якийсь компроміс аби помирити цих двох.

Ще такого нахабства він не бачив. Корбут звісно, неідеальна, але  в чомусь  має рацію. 
Його кузен дійсно трохи не в собі. Замозакоханий  нарцис, який звик отримувати бажане найогиднішим методом. Закінчений цинік. І це ще не весь список. 

— Гаррі Поттер, якого біса  ти мене повчаєш? — Яніна ненавиділа людей, які постійно з нею сперечалися.

Дівчина стільки часу витратила на цих кретинів замість того, аби провести його зі свою сестрою. Сходити кудись. Потанцювати. Поспівати. Зайнятися живописом. Пофографуватися на березі Дніпра. Піти в похід, як Аля мріяла. Тепер це лише ілюзія, бо той Віват останню душу з неї витрясе. Боляче вдарить в спину.

— Як, ти мене назвала? — Денисюк, ніби з ланцюга зірвався. 

Ще ні одна представниця прекрасної статі не говорила Даніелю нічого подібного. Це його перший такий невдалий досвід. Ця Корбут гарна, але інколи вона переходить всі межі. Демонструє свою незалежність таким ганебним чином. 

— Не сваріться. Заспокойтеся.— Альбіна намагалася їх втихомирити, щоб не привертати до себе зайвої уваги.

Зробити бодай щось, аби Даня та Яся не повбивали одне одного. Запрошувати на прогулянку хлопців з Банди було тупою ідеєю. Просто Марк думав, що так буде краще, але помилився. Чорнява бачила відчай в його очах. Це все її провина, бо не змогла вчасно  сказати ні. 

— Друзі, їдьте додому. — Островський вже шкодував про те, що дозволив їм залишитися. 

Першою до автомобіля сідає Яна. Старшокласниця навіть не глянула на Денисюка. Його манера спілкування її бісила. Викликала в душі не дуже приємні відчуття. 

Чорнява  всім серцем ненавиділа тих, хто своєю високомірністю досягав вершини. В її розумінні Даня був саме таким. Пихатий та зарозумілий мажор. 

— Марку, до зустрічі. — Гриценко підходить до свого мотоцикла.

Кожного разу якась лажа. Настя ще й досі уникає його. Юнак вже настільки втомився сподіватися, що вирішив пізнати трохи ближче Альбіну. Дізнатися чим ця дівчина живе та дихає.

— Бувай, Дене. — Зарудняк підходить до темно - синього авто.

Його водій  вже сидів за кермом. Чоловік попросив  Романа сісти на заднє сидіння, бо на передньому стояли величезні орхідеї. Старшокласник  усвідомив, що їхня дружба вже тріщить по швах. Ще одна така дурнувата витівка і від Банди вже нічого не залишиться.

— Агов, ви куди? — Даніель  своїм  очам не повірив.

Його  найкращі друзі виявилася справжніми боягузами. Злякалися якогось дівчиська. Покинули Денисюка зовсім самого. Навіть Маркіян перейшов на бік цих Корбут. Стало трохи лячно за своє подальше життя. Це вперше одинадцятикласник так низько впав в очах Островського. Раніше такого ніколи не траплялося. 

— Даніелю, я тобі потім зателефоную. — Маркіян садить до свого червоного спорткару Альбіну. 

Білявий зовсім не впізнав Денисюка. Невже стосунки з Авраменко так на нього впливали? Можливо, в юнака виникли якісь непорозуміння з Огнієвським через Гордієнко? Островський щиро співчував йому, але на жаль нічим не міг зарадити, бо в самого була купа  проблем. 

— Добре, як скажеш. — Даня розвертається та підходить   до пежо сірого кольору. 

Це першій та останній раз його принижень. Більше в Корбут не виникне такої потреби, бо вилетить з цієї школи, як корок від шампанського. Ще не раз згадає благородні наміри Денисюка, але вже буде  пізно.