Розділ 10

Директор Вівату ніяк не могла дозвонитися своєму коханцю. Завтра мав відбутися щорічний  з'їзд акціонерів, а головний спонсор цього навчального закладу  не виходив на зв'язок. Жінка вже почала божеволіти. Вона стільки часу брехала своєму сину, що якихось 24 години вже нічого не змінять.
Її колишній чоловік так просто не віддасть цю школу тому що, вона створена на гроші Огнієвського.
Це подарунок Юрія Володимировича своєму єдиному нащадку.

Навіть зараз він звільнився з роботи трохи  раніше, аби  зустрітися з Іриною. Свою машину власник Вівату припаркував неподалік. Святослава десь не було тому довелося самотужки відчиняти ворота. 
Чоловік трохи нервував, бо напередодні  сильно посварився з матір'ю Кості. Чесно кажучи, Ірина Максимівна не чекала на прихід Огнієвського, бо вже мала плани на  цей вечір. 

— Знову крутиш шури - мури? Хто на цей раз? — Юрій думав, що вб' є її. 

До рук зовсім випадково потрапила та статуетка. Насправді головний інвестор цієї школи  не збирався завдати своїй колишній дружині  шкоди. Просто хотів її трохи налякати. Його дратувала непостійність Іри. Сьогодні вона  з одним, а завтра з іншим. Ні один нормальный чоловік не буде терпіти такого ганебного ставлення до себе. 

— Юро, ти, що знову напився? Перестань мене ревнувати до кожного стовпа. — жінка зрозуміла, що може гірко поплатится за почуття до батька Маркіяна. 

Директором такого престижного освітнього  закладу вона стала завдяки впливовим друзям Огнієвського. Натомість, щоб якось налагодити з ним стосунки ще більше все ускладнює.
Ірина не хотіла, щоб хтось дізнався про цю розмову. Її шлюб ніколи не був ідеальним. 
Руда думала  покликати охоронця, аби він випровадив звідси непроханого гостя. Проте, колишній чоловік силоміць  повалив жінку на канапу. 

Раптом в двері хтось постукав тому  Ірина Максимівна швидко піднялася на ноги, аби їх  відчинити.
Побачивши майора Руденка вона дуже здивувалася. Останнім часом у Вівату була не дуже гарна репутація після того випадку з донькою міського голови. Навіть директор  здавав свої позиції. 
Про її роман  з  Віталієм Островським вже  почали пліткувати тому й довелося всім затикати рота. 

— Ірино Максимівно, я невчасно? — Микита ніколи не ліз в сімейні розбірки, бо його це зовсім  не стосувалося. 

Подружжя Огнієвських має самостійно вирішити всі свої проблеми. Якось обійтися без сторонньої допомоги. Він приїхав сюди не для цього. В поліцейського були свої рахунки з родиною Островських, які Руденко має обов'язково звести. В цьому йому допоможуть доньки Олександра Ярчука. Головного конкурента по бізнесу батька Маркіяна. 

— Не говоріть дурниць. Проходьте. — жінка запросила майора присісти. 

Юрій не став їм заважати тому поїхав додому, однак обіцяв незабаром повернутися. 
Чоловіку дуже не сподобалося те, що його приватною школою цікавляться внутрішні органи. 
Поки, він тримав все під своїм контролем такого безпорядку не було. Це все той Островський зі своїм рішенням віддати посаду директора Вівату своїй коханці. 

— Маю до вас одне невеличке прохання . — Микита передає жінці особові справи близнючок Корбут. 

Це була ідея Яни змінити адресу проживання та прізвище. Так про всяк випадок. Зашифруватися, аби ці мажори її зненавиділи. 

— Допоможу чим зможу. — Ірина переглядає особисту інформацію про дівчат. 

Матір Костянтина вражало те настільки розумні й талановиті можуть бути діти. Вона не ставила зайвих запитань, бо це тут ні до чого. Її справа лише підписати наказ про зарахування учнів, а все решта, то вже  клопіт поліції. Ірина Максимівна з радістю прийме  в свою шкільну родину трьох дівчат та одного хлопця . Цього року в одинадцятому класі аншлаг.  Аж четверо новеньких.

— Щиро вам дякую. — майор Руденко цілує рудій руку та виходить з  її кабінету. 

Своє завдання він виконав. Влаштував до приватної школи двох своїх шпигунок. Тепер черга за сестрами проявити себе. Микита прямує шкільним коридором до бібліотеки, де погодився зустрітися з Яною та Алею. 

— Я про все домовився з директором. Вас прийнято до Вівату. Вітаю. — чоловік зовсім не побачив ніякої радості на обличчях близнючок. 

Руденко своїми погонами ризикував, аби допомогти цим двох потрапити сюди. Вони ще мають йому подякувати за те, що взагалі мають змогу досі  навчатися. Начальство в майора суворе. Таких поблажок ніколи  не зробить. Хіба, що поскоріше запроторить до в'язниці. Отака вона ціна людського існування. 

— Микито Мироновичу, коли ми знову  зможемо повернутися  до Великобританії? – Альбіна не бажала тут перебувати більше, ніж півроку. 

Про таке вони точно не домовлялися. Дівчина просто хотіла захистити свою сестру, яку звинувачували в тому чого вона  не скоювала. Чорнява не вірила  в те, що зникнення Софії та смертельна травма Рити якось пов'язана з їхньою появою на балі - маскараді.

— Дівчатка, про це можете забути назавжди. — Руденко дав їм зрозуміти, що так просто не відчепиться, поки не отримає компромат на Марка Островського. 

Це він розпочав цю гру, а завершити мають доньки мільярдера Ярчука. Заради щастя своїх рідних ці старшокласниці землю гризтимуть. Спочатку буде складно звикнути до нового колективу, але з часом все стане на свої місця. 

— Алю, нам треба йти. — Яна бере сестру за руку та піднімається з нею на другий поверх. 

Там на них вже чекав заступник директора з навчальної роботи. Жінка погодилася допомогти новим учням освоїтися в школі. Ілона Андріївна відчиняє двері та заходить до одинадцятого  класу. Там, як завжди шумно. Вона стає біля величезної дошки та просить хвилиночку уваги. 

— Шановні, від сьогодні у вашому класі з'явиться декілька нових учнів. — завуч запрошує близнючок увійти. 

Вся увага хлопців та дівчат прикута лише до них. Інгрід психує, бо Марк погляду не зводить з сестер. Склалося таке враження, що він з ними був  знайомий раніше.