Глава 23

Приїхавши додому, те що я побачила мене здивувало, двері до будинку були відчинені. Та я згадала що Таня сьогодні повинна вернутися, тож я видихнула з полегшенням. Яким було моє здивування коли в будинку я побачила не тітку, а Тіму. Та він був не сам, ну принаймні по кільлькості пар обуві, яких було двоє. І одні точно не хлопчячі. 
 

Пройшовши до кухні я побачила брата, і дівчину яка сиділа до мене спиною.

— Оооо, Елісон ти вже повернулась. Чому ти сьогодні так пізно повернулась. Чи знову пішла прогулятись. - знаєте, ці слова були не стурбованості чи переживань. В цих словах читалось докір. Ці слова були такі байдужі, та ще й з насмішкою. Я зовсім не пізнавала Тіму. Він так змінився, і для мене це було в погану сторону.

— Вибач, заставила тебе хвилюватись. - з такою ж інтонацією промовила я.

— Знайомся, це моя дівчина Меліса. А це моя двоюрідна сестра Елісон.

Я подивилась на ту дівчину, і мені вона здалась знайомой.

— Оооо, а це не ти та дівчина яку ледь не збила машина. - спочатку я не зрозуміла, та потім згадала. І вона це помітила.  - Давно не бачились. - сказавши це вона підійшла до мене, і обняла. Моя реакція не заставила довго ччекати, тож я швидко обняла ту у відповідь.

— Рада тебе бачити. - з посмішкою, проговорила я.

— Я бачу ви вже знайомі, та це до кращого. Еліс, де мати?

— Має скоро прийти.

— Це добре. Так як її нема я хотів тебе попередити. Меліса тепер житеме тут. До поки тут буду жити і я.

— Хах, чудово. - з цими словами я пішла в кімнату. Мені ці слова не дуже подобались. Ні, я не була проти переїзду Меліси. Я була проти того що я єдина хто має право на законне проживання в цьому будинку, а про нових жителів мене тільки повідомляють. 
Було так образливо зі сторони Тіми поводитись так зі мною. Та це мені дає можливість згадати що не може все змінитись, життя яке було, тауим і залишиться. І чому я вирішила повірити що все наладилось.

З цими думками я провалилась в сон.

Прокинулась я раненько, в 4:43. Та ще й без будильника. Потрібно відвикнути рано лягати. Повалявшись в ліжку, я пішла збиратись.
Через годину я вже стою перед дзеркалом і докрашую вії. Вмене ще залишались дві години, тож я вирішила приготувати сніданок.

Коли я спустилась на низ, там нікого не було. Напевне тітка приїхала, а я її не зустріла. Все проспала. Та після того як я приготую сніданок, надіюсь вона пробачить мені мою поведінку.

Готувала я годин півтори, і доволі багато чого вийшло. Відволікла мене Таня.

— Еліс, чому ти так рано встала. Ого, та ти ще й приготувала багато. - на ці слова в мене відповіла тільки посмішка - Ти вчора спала коли я пришла, тому я тебе не будила. Тепер мені й не дивно що ти сьогодні рання пташка.

— Вже все готово, можете сідати. Мені тут ще тільки сік залишивсь.

— Ти доготовлюй, а я ту парочку позву їсти.

— Добре.

Через 5 хвилин ми вже всі сиділи і їли свій сніданок, тільки іноді його переривала тітка або ж Меліса.

Помивши за собою посуд, я попрощалась с тіткою і пішла до школи.

Майже нічого цікавого не сталось, ну хібащо крім того що Нікіта запросив мене в парк. І як говорила мені Дашка, на побачення. Чесно, я б була рада якби це була правда. Бо я розумію що відчуваю щось більше ніж дружбу, та чи це взаємно я не могла дізнатись.

Уроки закінчились і ми з друзями вирішили зайти до кафе, там ми чудово провели час. Ну як ми, та парочка постійно між собою пеешіптувалась, а ми вже і з Нікітой. І не зважаючи на це, час провели доволі цікаво. Потім попрощавшись ми пішли по домам.

В домі я швидко пішла в кімнату, не маючи наміру з будь ким спілкуватись. Чомусь в останні дні мені не дуже комфортно в цьому домі. Навіть в школі краще.

В мене ще залишався час, тож я вирішила потратити його на підготовку до прогулянки.

Заздалегідь вибачте за помилки, та маленьку главу.

Люблю вас😚😻❤️