Глава 18

Тітка пішла відчиняти двері, а я залишилась в прихожій.
І ось я вже чую що ті зайшли і вітаються. Ну щож, настав цей час. Мислячи відволікала я себе, до поки не отямилась від слів.

— Лісонь ( так це єдина людина яка мене так називає, скільки її говорили що Еліса і Ліса це двоє різних імен. Та постійно настаювала на своєму зі словами що від Еліс забрать першу букву і вийде Ліса. Тож всі вже звикли що мене так називає саме ця жінка), як же я за тобою сумувала, ти навіть не можеш собі уявити. Я дуже рада тебе бачити. - і вона побігла до мене з відкритими руками, для обіймів. Це була одна з кращих жінок яких я знала, коли ми з Дашою спілкувались вона постійно нам допомагала. Прикриє, порадить, допоможе, порадить, відволіче. Ну щоб простіше то це сама краща жінка з усіх яких я зустрічала.

— Тітонько Катьо, ви, напевне, не зможете собі уявити, та я сумувала більше. - з деякою гордістю, відповіла я. І дуже сильно обійняла Катю( так, просто Катя. В мене всі знайомі дозволяють називати їх по імені). - Дядечку Дімо, ви що за мною не сумували? - з надутим лицем відповіа я. Бо той досих пір не підійшов до мене. Так і з цим чоловіком в мене теж дуже хороші відносини.

— Елісонько, як ти могла про таке подумати. Звичайно ж сумував. Куди без цього. - з повним лицем сер'йозності, відповів той. З ним я теж довгенько обіймалась.

І залишилась тільки Дарина, та для мене Даша. З самого дитинства в мене багато разів питали чому я називаю її Дашею, якщо правильно Дарина. На що мені не давали відповісти, і говорили що Даша це те саме що й Дарина. Я любил ці моменти. Коли вона за мене заступалась.
Я була єдиною хто називав її Даша, всі звичайно говорили що повне ім'я набагато краще. Та мені було байдуже.
Хоча напевне зараз це нікого і не здивувало та тоді щоб підколоти когось що ти, он диви скільки з нею товаришуєш, і навіть не знаєш як ім'я правильно говорити. 
Ну я надіюсь ви зрозуміли. Якщо ні то нічого, забудьте.

Зрозумівши що та першого кроку не робитиме, я сама вирішила діяти.

— Ну привіт Дашо, давненько не бачились. - підійшла я до неї, і простягнула руки для обіймів. Якщо до цього на її лиці була збентеженість, то зараз тільки щира посмішка. Вона не тратячи часу підійшла до мене і дуже сильно обійняла. Як же мені цього бракувало.

— Яка я рада тебе бачити. - проговорила та мені на вухо, щоб було чутно тільки мені.

— Ну щож, усі привітались, ходімо й до столу. Не дарма ж я стільки готувала - з посмішкою на лиці, проговорила Таня.

Ми сиділи за столом вже десь пів годиги, і сміх за столом не припинявсь. Атмосфера була не такою як в за простих знайомих батьків. Вона була дружньою та веселою. Всі знали одне одного, тож не було що приховувати.

— Даринко, Ліс, може ви підійметесь до твоєї кімнати. Здається ми переїхали сюди не так давно, а отже кімнату вона твою не бачила. Та я ще й знаю що ти приклала в неї свою руку в оформленні. Тож покажи подрузі кімнату, а потім щоб на прогулянку пішли. - в цих словах читалось і вимітайтесь звідси, ви нам мішаєте, або ж ідіть проведіть час разом, це вам допоможе. Як завжди все з загадками.

Я піднялась, подякувала за вучерю. Сказала що їжа була краща, на що Таня усміхнулась маленькою та дуже щирою усмішкою. 
Ну я й почалапала в свою кімнату, а за мною і Даша. Ми дуже швидко зайшли до неї.

— Ну щож, це, як говориться, мої апартаменти.

— Та я бачу. Еліс, можна с тобою поговорити.

— Звичайно. Так говориш, начебто я тобі не давала.

— Ні, я не про це. Я хочу поговорити про нас. Вибач мене будь ласка, що покинула тебе саму. Навіть не повідомив.

— Оооо, так ти тільки за це вибачаєшся - я вже перешла з усміхненої в трішки розгнівану - ні ну звичайно ти мене покинула, не попередила. Хах, це дуже смішно, ти навіть не знаєш хто мені це сказав, сказав що ти переїхала в іншу країну. А знаєш як я хвилювалась, коли телефонувала і ти не брала трубки. Ні ну добре часу не було, переїзд, всяке таке. Та тобі було так важко відповісти двома словами на мої повідомлення. Чи зателефонувати. Хах, смішно, один сміх. Знаєш що я зрозуміла для себе тоді коли ти поїхала, те що для тебе наша дружба була просто захопленням, яке набридло.

— Ні, ти не так все зрозуміла. В мене були на це свої причини, вибач та які я не можу розповісти. Та я дуже хочу знову з тобою спілкуватись. Мож як раніше кращими подругами ми не будемо, та хоч друзями я в тебе попрошу залишитись.

— Ну тут підійне не залишитись а стати, бо від нашої старої дружби нічого не залишилось. Ну щож я згодна на початок нової дружби.

По вираження Даши можна було зрозуміти що вона цьому дуже рада. Хах, чесно, я теж. Хоч вона і не розповіла чому покинула мене, та вибачення я ціню більше.

Деякий час поспілкувавшись, і порозглядавши мою кімнату, ми вирішили піти в клуб.

Ох, давненько я там не була. Відчуваю цей вечір запам'ятається нам ще на довго.

 Нова глава вже через два дні. Люблю😘