Глава 14

Перевдягнувшось в широкі джинси, і в темно-зелений гольф, з порізами на локтях, я спустилась до хлопців.

Я думала що вони вже познайомились, та вони стояли і пускали в один одного ворожі погляди. Від цього в мене появилась усмішка. Вони виглядали такими смішними. Та я зрозуміла що потрібно це виправити.

— Ну щож, я бачу що ви не познайомились, тож прийдеться все робити самій. Це Тіма - показуючи на того, говорила я - мій двоюрідний брат, який на даний час мешкає тут. Далі, це - я вже показувала на іншого - мій однокласеик і друг. І ми з ним збирались в кіно. - дивлячись на того говорила я.

— Так, було приємно познайомитись, - простягнувши руку, говорив Нікіта, на що йому в тейже час і відповіли - та нам час іти. А то ще запізнимось.

— Так звичайно, не буду затримувати. - і знову з незрозумілим лицем говорив Тіма.

Помахавши тому рукай і обнявши на прощання, я прошептала йому на вухо що це не кінець. Він же не думав що я просто так залишу те, що він облив мене крижаною водою. Та на даний час я зайнята. Тож помста потім.

Ми вийшли з будинку і попрямували до кінотеатру. За 30 з чимось хвилин, ми постійно говорили та сміялиь одне з одного. Дійшовши ми стали розбирати на що нам піти. Нікіта запропонував романтику,  напевне думав що на інше я не погоджуся. Та я зразу відкинула цей варіант.

Я б звичайно не говорила що я не навиджу романтичні фільми. Та дивлюсь я їх вкрай рідко. Прям дуже. Більш полябляю жахи.

Тож потім він запропонував комедію. Це було так мило, вибирав все крім жахів, напевне за мене хвилювавсь. Всміхнувшись своїм же думкам, подумала я. І зрозумівши що жахи він запропонує останніми, я вирішила запропонувати сама.

— А ти не боїшся, не хочу щоб під час перегляду ти кричала на весь зал, і постійно прижималась до мене.

— Боже, ти такий нудний, може сам боїшся?

— Я то? - з ухмилкой відповів той. Значить не боїться, ну нічого.

— Ну тоді давай поспорим. Якщо я закричу, чи буду до тебе прижиматись, чи очі закрию. Ну щоб покороче, то злякаюмь. Я купляю нам морожку, а якщо виграю я, то ти. Згоден?

— Ну добре, сама ж захотіла. Ну давай я тобі хочби шанс вибрати кіно менш страшне дам.

— Хах, ну ми ще побачим хто програє. Так як вибір фільму за мною то тоді давай підем наааа.…..……………….. Оооо давай " Людину невидимку" здається норм.

— Ну давай.

Накуплявши ще поїсти, ми пішли в зал на свої місця. Фільм пройшов швидко, не страший та цікавий. Я вирішила що це буде не справедливо, якщо я виграю так, і тому запропонувала ще один фільм, та вибирав уже він. І зупинивсь на " Театр примар". Мені він сподобавсь більше, та напевне не Нікіті, бо він зрозумів що програв.

Ми ще побродили в парку, поїли мороженку яку купив Нікіта, і пішли по домам. Ну як пішли, справжній джентельмен пішов мене проводжати. Ну так ми і пришли до мого дому тільки за північ.

Попровщавшись, я почала заходити в дім, думаючи що цей день був дуже насиченим та веселим. Я давно так ні з ким не гуляла, хібащо ще в дитинстві.

Зайшовши так, щоб нікого не розбудити я тихо почала пробиратись до кімнати. Майже дійшовши, я тихо відкрила двері і зайшла. З полегшенням вдихнувши велику порцію повітря, я видихнула. Та як тільки я це зробила в моєму кріслі я помітила чиюсь постать….