Глава 13

Прокинулась я від почуття, що щось лежить на моїй талії. Розплющивши очі я побачила що це рука, і вона не жіноча. Перевівши погляд на її власника, я зраділа. Це був Тіма. Та швидко прийшовши до тями, я почала вибиратись з його хватки. Піднявшись, я пішла в ванну, та незабула взглянути на часи, там було 7:15. Цьому я звичайно здивувалась, та не дуже не зациклюючись пішла до ванної.

Покупавшись я зайшла до кімнати, і там Тіма лежав обнімаючи свою ногу. І як можна так спати. Я так взагалі неможу зробити, а в нього вдається коли він спить. Сфотографувавши цю картину, я почала його будити. Так як я знала шо будить його треба довго, я відпочатку вірішила його скинути з ліжка. Боже, ви б це бачили, такій момент. Поки я ледь не помирала зі сміху, той швидко піднявся, і почав підходити до мене.

Ну далі все за програмою, бігали сміялись і тепер перемогла я. Ну як перемогла. Забігла до кімнати і закрилась на ключ.

Я перевдягнулась з піжами в спортивний одяг, потрібно трішки побігати, а то зовсім себе запущу. Бистро вібігши з дому, і не попавшись нікому на очі, я побігла по дорожках до парка.

Бігла я хвилин 10, як на мене вибігають дві великі собаки Сенбернар і Бульмастіф здається, та ще й без свого господаря. Напевне загубили по дорозі. А собаки були велечезні, ну і що я.

Звичайно я бігла їм на зустріч, коли вони прибігли до мене я кинулась їх розглядать, так як з дитинства полюбляла собак. Вони були такі милі.

Поки я з ними гралась помітила, що біля мене хтось стоїть. Піднявши голову я побачила якогось юнака. Та роздивиться не могла, через промені.

— Дякую що піймала. Ти їх не боїшся?

— Та ні - підіймаючись, говорила я. І тут я побачила його лице.

— Оооо, це ти. Привіт.

— Привіт. - передімною стояв Нікіта.

— А ти тут звідки, це твої собачки?

— Так, а що сподобались?

— Ще питаєш, а як їх звать? - глядячи тих двох, говорила я.

— Касія і Макіла.

— Ого, такі красиві клички.

— Хах, сестра придумала.

— В тебе сестра є?

— Так, близнючка.

— Ого, ти повинен нас познацомити.

— Звичайно.

Ну далі прогулянка длилась недовго, бо ми віришили піти в кіно. Та перед тим сходили до мого дому, я пішла до нього, а Нікіта чекав на подвір'ї. Я перевдяглась, і вже спускалась до друга, як раптом з кімнати вишов Тіма з чимось в руках, і почав іти на мене. Ну і я почала від нього тікати, по всьому домі. Та раптом він мене спіймав, і вилив на мене щось холодне, напевне воду. І я заверещала на весь будинок. На крик прибіг схвильований Нікіта.

— Еліс с тобою все добре? - запитав схвильований хлопець, а в тей час інший потухав зі сміху.

— Так, але тепер мені прийдеться знову передявгтись. - зі злісним поглядом, який був направлений на Тіму, відповіла я.
Далі я знову пішла до кімнати, а саме до шафи, щоб знову таки перевдягтись.