Глава 9

Як завжди я прокинулась від визгу будильника, сьогодні в мене паршивий настрій, краще мене не злить. Я пішла в ванну, та навіть не подивилась в дзеркало. Я й так знаю що красуня. Прийнявши прохолодний душ, я почала  краситись. Та сьогодні вирішила крім туші будуть ще й стрєлки, та помади не люблю, тож її і не буде.

Закінчивши з лицем, я пішла до шкафу, і там я простояла хвилин десять, вибираючи свій сьогоднішній наряд. Який складався з чорного облягаючого топа та клєтчастой чорной юбки з туфлями і джинсовкой. Сьогодні мені дуже подобавсь свій лук.

Я вийшла з дому не поївши, тому що багато часу пішло на наряд. Я ішла по доріжці нікого не чіпаючи, подував легенький вітерець. Так як була осень то він здував листя з дерев, це було настільки красиво що всю дорогу я потратила на розглядання околиць.

Першим уроком була хімія. Тож я направилась до хімічного кабінету, і зайшла в нього якраз по дзвінку. Сівши на своє місце, на мене вставивсь той хлопець, я навіть забуло його імені. Ну нічого, прорвемсь.

— Привіт.

— Хм, ну здрастє.

— Давай знайомитись - сказав він мені пошепки.

— З чого раптом?

— Мені ти здаєшся найнормальнішою дівчиною в класі.

— З чого ти взяв?

— Я чув ти отшила Андрія, тож ти найнормальніша. Єдина хто йому відмовив, тож я хочу поладити.

— Я відшила Андрія?

— Ну, так. Про це всі говорять.

— А коли це було?

— В перший день навчання. - значить Андрій, ну добре.

— І ти тільки із за цього вирішив подружитись?

— Хм, на так.

— Ну добре. Мене Еліс.

— Хах. Знаю, Нікіта, ти забула моє ім'я?

— З чого ти взяв?  - зробивши нерозуміюче лице, запитала я.

— Незнаю. Ітак. Звідки ти?

— Я з… - мене перебила вчителька.

— Нікіто та Елісон, а я вам не заважаю, може мені вийти?

— Дякую за розуміння, було б чудово. - відповіла я, люблю вчителів, а особливо з ними розмовляти. В це час в класі деякі вже почали прикривати рти, щоб не заржать на весь клас.

— Гайдак, а ви нічого не перепутали, а ну швидко вибачились. - пригрозним тоном відповіла та стара карга.

— Вибачте Ларисо Вікторівно, та ви ж самі запропонували. - втрутивсь Нікіта.

— Ану швидко до деректора, пояснювати свою поведінку. Мало того що не слухаєте мене і розмовляєте під час уроку, ви ще й хамите вчителю.

— Вибачте, та ми нічого проти вас не казали, це може підтвердити кожен. Ми просто погодились з вашими словами. Що в цьому обурливого? - вирішила запитати я. Вчителька вже стояла червона як помідор.

— Ану швидко в кабінет директора. Обидва!

— Була рада поспілкуватись. Допобачення.

Ми вірішили піти в парк. І пробути там до кінця уроку. За той час поки ми гуляли, дізнались багато чого нового один про одного. Потім ми пішли знову до школи, де вже була перерва. Виявилось що Нікіта ще вчора дуже здруживсь з Богданом. Тож можна було сказать що в нас була банда з трьох людей.

Ну далі нічого цікавого, Нікіта визвавсь провести мене до дому, так як ми жили в одному напрямку. Запрошувать його в дім я не стала. Хоча я й почала з ним хорошо товаришувати, мені не дуже звично бути весь час в компанії людей.

Зайшовши в дім, я відчула запах їжі. І це не до добра. Пройшовши до кухні я замітила невідому особу, і в тей же час згадала про приїзд нових жителів. Я привіталась, потім нас познайомила мама, і це була її сестра Таня. Вирішивши що мені тут не потрібно бути, я попрямувала до кімнати.