Глава 4

До кабінету директора я пройшла без пригод, навіть не довелось нікого питати де саме він знаходиться. Ось я вже постучала в двері.

—  Так, так. Заходьте. - зайшовши я побачила чоловіка років з 35-40, він був в костюмі темно синього кольору.

— Доброго дня. Мене звати Елісон Гайдак, і я новенька.

— Доброго дня. Мене звати Сергій Петрович. Дуже рад знайомству. - він протянув мені руку для пожаття, на що я зразу і відповіла. Цей чоловік виявився дуже дружелюбним.

— Я принесла ще деякі документи для повного прийняття. - я швидко достала папери та віддала їх директору.

— Ооо, дякую. Зараз я знайду вам людину, щоб показали школу. - ми вийшли в коридор,  придивившись на когось Сергій Петрович погукав. - Девиденко, підійди до мене. - хлопець швидко направився до нас з нерозуміючим вираженням лиця - Знайомся це Елісон, нова учниця,  неміг би ти показати їй школу?

— Так звичайно, прошу за мною - натянувши нещиру усмішку, чим показав задоволення від всього що зараз відбувається, відповів хлопець, звертаючист до мене.

— Дуже люб'язно з вашого боку. - відповіла я- пройшовши трохи ми зупинились.

— Для початку підем на перший поверх, там хоть є що показати, бо тут тікі класи. - його голос звучав байдуже.

— Дякую, що провів, далі я сама. Не вважаю за потрібне вивчати те що всеодне не вивчеш.

— А ти я бачу не з простих, навіть відмовляєшся від того щоб я показав тобі школу. Багато хто хотів би побувати  на твоєму місці, і наврядчи б показували свій характер. - мене забавляла ця ситуація, з першого дня зустріти пихатість школи. Доведеться тепер вважати себе особливой, не до всіх же такі люди в перший день в школі говорять.

— Була рада знайомству. Бувай. - і не дочекавшись від нього відповіді я направилася шукати свій клас.

На цей раз довелось трохи довше походить по школі, поки я не дійшла до своєї цілі. До урока було ще 3 хвилини, тож я швидко пройшла до класу. Зайнявши вільну парту, і діставши речі які були необхідні ( до речі, дізналась що саме мені щас потрібно від фото на якому був розклад уроків, який я сфотографувала ще коли шукала кабінет директора), я вирішила полазить в телефоні.

Після того як продзвенів дзвінок мені сказали представитись всім. Сказавши своє ім'я я сіла на місце. Урок пройшов дуже нудно, та як завжди радіти було чому, зі мною так ніхто і не сидів. Недуже люблю сусідів по парті.

Наступні три уроки нічим не відрізнялись, такіж нудні і нецікаві. Звичайно до мене підходили знайомитись, та я недуже охоче ставилась до знайомств. На черзі була їдальня, після якої в нас була фізкультура. В їдальню я не ходила, бажання і апетиту не було. Тож я відразу направилась до роздягальні.

Передягнувшись, я хотіла вийти, та переді мною стояла якась дівчина.

— Я хочу тебе попередити що б до Андрюши не підходила, він мій. - дауш, це було так банально, а я вже думала що помилилась на рахунок пихатості школи.

— І тобі привіт. На скільки я розумію іде мова про хлопця з яким я розмовляла з ранку?

— Так - сухо відповіла та.

— Ну гаразд. Якщо твій то твій, чуже не люблю. Мир?

— Добре, мир. - її вираження зразу змінилось на просте і добре, мені ця дівчина навіть чимісь сподобалась.

— А тепер вибач та вже продзвенів дзвінок, тому маю йти. Дозустрічі.

—Бувай.

Я швидко попрямувала на стадіон, де проходило заняття. Там нам сказали бігать, присідать, ну і всяке таке. Я ловила на собі погляди як хлопців так і дівчат. Я їх не осуджую, мені теж моя фігура подобається, да ще й як.