Глава 15

(Роман Петренко): Очі Ані знову почали вкриватися слізьми та невгамовною злістю... Розмова з мамою явно її засмутила... Погляд світився розчаруванням... Я дивився на неї, і знаю, що прозвучить безглуздо, але думав, що вона в мене гарна навіть коли злиться... Але я не хотів так довго бачити її в такому стані... Напевно це перша і єдина дівчина, посмішка якої є для мене джерелом натхнення та життя... Тому я без вагань, завів свою машину і ми вирушили до мого будинку.... Аня не хотіла повертатися додому, а залишити її у якомусь готелі я точно не міг... Вона ж моя дівчина:)  Заплакані очі дивилися на мене з великим здивуванням... Я взяв її за руку та промовив: "Не хвилюйся... Я завжди буду з тобою..." Вона посміхнулася і на душі одразу ж стало краще...
Ми підходили до його будинку.. Та цього разу прямували не до його "лігва", а всередину до самого будинку... Він завів мене у вітальну із словами:
- Зараз я познайомлю тебе із своїми батьками... Вони давно просили мене, щоб я привів тебе сюди.... Звичайно, якщо ти не проти?
- Я тільки за... Буду рада з ними познайомитися...
Роман вже знайомий із моєю мамою, тому гадаю буде дуже круто, якщо я так нарешті познайомлюсь із його батьками... І взагалі мені так приємно, що він запропонував мені саме це... Отже, я і справді для нього важлива... Після моєї відповіді хлопець доторкнувся руками до мого обличчя та поцілував, а потім промовив: "Я люблю тебе Аню..." Обожнюю, коли він це мені каже, і ще й досі ніяковію, проте завжди відповідаю взаємністю:)   Роман взяв мене за руку та відвів до кухні, де на нас вже чекали його батьки: Едуард Пилипович та Катерина Сергіївна Петренки... Вони дуже гарно виглядали, на їхніх обличчях світилися посмішки... Це вже хороший знак. Хоча якщо чесно, я дуже хвилювалася... Здається, хлопець помітив це, тому міцніше стиснув мою руку та взяв ініціативу на себе:
- Мамо, тато, знайомтесь - це Аня, моя дівчина...
Коли я почула "моя дівчина" то серце билось із скаженою швидкістю, а щоки покрилися рум'янцем, ну як і завжди:) Його батьки були дуже милими, Едуард Пилипович потиснув мені руку із словами:
- Я радий, що в мого сина з'явилася така гарна дівчина...
А Катерина Сергіївна навіть обняла мене:
- Так, Анечко, я теж дуже рада... Не дарма Ромчик часто згадує про тебе... Наскільки ти гарна, мила та добра... Я рада, що він не помилився...
- Я теж дуже рада, що нарешті змогла з вами познайомитися:) - і я не збрехала, мені і справді було приємно....
Роман також виглядав задоволеними. Здається його тішило те, що я знайшла спільну мову із батьками..Та й мене також...
(Роман Петренко): Блінн, яка ж ця дівчина дивовижна... Я радий, що батьки добре до неї ставляться... Здається, поки що, вона забула про ситуацію з батьком і це добре... Головне, що більше не плаче... Тепер вже сидить і розмовляє з моєю мамою на різні теми, які стосуються кулінарії ну і звичайно музики...Поки вони розмовляли, до мене підійшов батько, поплескавши по плечу:
- Молодець синку... Аня дуже хороша дівчина, тобі з нею пощастило. І це точно...
- О так, батьку.. Вона неймовірна і я дуже її люблю...
- Я радий за тебе...
Я теж був дуже радим, що у моєму житті з'явилася саме Аня.. Моя музика та моє повітря... Перша дівчина, яка розділяє мої смаки, переживає за мене, а головне довіряє мені...
  Цей вечір був і справді ідеальним.. Я знайшла багато спільного із Катериною Сергіївною..  Виявляється, що вона також обожнює співати... Зрозуміло тепер, чому Рома так любить музику... Також ми обговорювали кулінарію, і я пообіцяла, що наступного разу, ми разом спечемо якийсь десерт... Не можу описати словами, наскільки я рада, що сподобалась батькам свого хлопця... Роман сподобався моїй мамі, отже все чудово... У нього чудова сім'я та чудові батьки, які сильно люблять його... А в мене.... Навіть згадувати сьогоднішній день не хочеться... Не буду псувати нікому настрій.... Зрештою, ми все ж таки пішли до його "лігва"... Та на цей раз не для того, щоб поспівати, а просто так, щоб послухати якусь музику... Виявляється, що у Романа є багато касет з різними хітами... Ми сиділи на дивані, я лежала на його плечі, а він ніжно обіймав мене...
- Аню, ти в мене просто неймовірна... 
- Хммм, і чому ж це?
- Ну так вважають мої батьки, ти їм дуже сподобалася...
- А ти?
- А що я? Я вважаю тебе не просто неймовірною, а ідеальною.. Та головне, що ти зараз зі мною, ти моя і я тебе люблю...
- Не настільки я вже й ідеальна... Проте також люблю тебе...
На наших обличчях сяяли посмішки, ми дивилися одним одному в очі, і в той момент його вуста доторкнулись до моїх... Слухаючи музику, я навіть не помітила як заснула на його плечі та в теплих обіймах:)