Глава 13

Здається все йде на свої місця... Мама нарешті одужала, але я всеодно час від часу слідкую за нею, щоб та не забувала пити свої вітаміни. А з Романом мій день завжди чудовий та насичений різними емоціями... Та одного дня, Аліса знову зіпсувала мій настрій... Вона не замовкала повторюючи одні й ті самі слова:
- Відстань від Ромчика... Ти ж розумієш, що він побавиться з тобою і кине... Для чого йому така простачка як ти? Краще відстань від нього і все...  Бо від цього постраждаєш не тільки ти, а й Ромчик... Всі й так проти тебе новенька, ти ж не хочеш щоб і з ним також ніхто не розмовляв?
- Я нікого біля себе не тримаю, якщо Роман захоче, то піде у будь який момент....
Все ,я пішла, навіть не озираючись... Хоча в чомусь я почувала себе винною.. Я не хочу, щоб Рома вибирав між мною та своїми друзями... Адже він вже з ними стільки років, а тут з'явилась я, і всьому заважаю... Настрій був на нулю:(
(Роман Петренко): Цілу дорогу до школи я думав тільки про Аню:) Та на коридорі побачив не дуже класну картину... Аліса та її подружки тримала у руках плакат з надписом: "Бойкот Петренку та новенькій.." Безглуздя якесь, Аліса точно збожеволіла... Я намагав вияснити у дівчат, що тут відбувається і що за цирк вони влаштували, але відповідь я не отримав, ну звичайно ж бойкот.. На що я очікував?? Треба було негайно знайти Аню ....
Я сиділа в коридорі добре все обдумуючи... Навіть виникали думки про те, щоб знову повернутися до старої школи і не псувати всім життя, а головне Роману... Та тільки но я про нього подумала, він з'явився тут як тут... Виглядав він якось збентежено, торкаючись руками мого обличчя з якого майже не котились сльози....
- Ти вже бачилась з Алісою? Вона щось тобі казала? - схвильовано запитав у мене хлопець...
- Так... Знаєш, я думала.... можливо вона має рацію?!!!
- Чекай...ти це зараз про що...
- Нууу - мій голос почав тремтіти- Я не хочу ставати між твоїми друзями.... Тобі без мене точно буде краще... Все стане на свої місця....
Після своїх останніх слів, я навіть розплакалася... Вони були для мене занадто болючими... Та у відповідь була просто мовчанка, яку він перервав поцілунком... Після чого сказав:
- Я не хочу, щоб все ставало на свої місця... Я хочу щоб ти була біля мене, бо без тебе мені точно краще не буде... Ти моя музика і моє життя...
Я так чекала цих слів, тому кинулась йому в обійми.. Роман взяв мене за руку і ми попрямували до того натовпу на вулиці... Зізнаюсь чесно, в той момент мене нічого не хвилювало, адже він міцно тримав мене за руку і я почувалась в повній безпеці... Всі дивилися на нас зверхнім та невдоволеним поглядом... І крізь цю мовчанку почувся голос Аліси:
- Бачу ти вже зробив свій вибір!
- Ого, бойкот відмінився? - насмішкувато промовив Роман...
Але Аліса ніби не чула його:
- Ти проміняв нас, на цю новеньку... Ромчику, ти дуже дивуєш мене...
- Її звати Аня...- у словах хлопця відчувалась злість і він додав- І з нею я щасливий... Справжні друзі мали б порадіти за мене і бажати всього найкращого, але якщо ви хочете зробити мене нещасним, то задайте собі питання, чи справді ви мої друзі? Якщо ви гадаєте, що я вас проміняв на свою любов, то думайте так і надалі...
Я відчула як Роман ще міцніше стис мою руку і потягнув мене за собою... Коли ми віддалилися від цього натовпу, я потяглась до обіймів із словами:
- Ти впевнений що і справді готовий на те, щоб так розійтися із своїми друзями... Я ж справді не хочу ставати між вами ...я....я...
Але він не дав мені договорити і нарешті поцілував, ніжно торкаючись моєї талії..
- Аню, зрозумій, я люблю тебе...дуже люблю... І якщо ти будеш поруч зі мною, то більше нікого мені і не треба...
Його слова були щирими, і я вірила йому... А знаєте чому , бо я теж любила його... Так само як і він я не дуже вірила в те почуття кохання, проте тепер вірю... Та й навіть цьому більше не дивуюся...