Глава 12

Через два дні, маму нарешті виписали з лікарні... Я придбала для неї всі необхідні ліки та вітаміни... А також багато фруктів, овочів та всіляких горіхів.. Звичайно у мами було багато зайвих спроб, щоб відмовити мене від покупок всіх цих вітамінів, але вони на мене не діяли... Лікування так лікування... Відмови від своєї пацієнтки я не приймала ... Зараз її самопочуття та здоров'я були у моїх руках.. Декілька днів потрібно було б за нею прослідкувати, щоб вона приймала всі свої пігулки вчасно...  Тому я зателефонувала до директора:
- Доброго дня, Оресте Івановичу... Декілька днів мене не буде у школі, після того ДТП потрібно подбати про маму... Саме тому хотіла повідомити вам про свою відсутність...
- Так, звичайно Анно, я все розумію... Бажаю вашій мамі, швидкого одужання...
Подякувавши, я поклала трубку і повернулася до своєї феї... Приготувала для неї смачний та корисний сніданок і не забула про таблетки... Так, все під контролем.... Я настільки захопилася її лікуванням , що кілька днів підряд не відповідала на жодні дзвінки чи повідомлення... Хотілось просто побути з мамою.. Та й часу в телефоні я проводила дуже мало, чи краще сказати він просто стояв у моїй кімнаті та розривався від повідомлень... Одного дня коли я готувала вечерю, то в двері нашої квартири хтось подзвонив... Мама в той час була у вітальні та відпочивала..... Відчинивши двері я побачила Романа, який тримав у руках два букети червоних троянд...
- Аню, я такий радий тебе бачити - а після короткої паузи додав- Чому ти не відповідала на мої дзвінки? Ти не уявляєш як я хвилювався та майже не зійшов із розуму ..
- Ром, вибач... Я просто доглядаю за мамою, тому зовсім забуваю про час, день та й загалом про все...
Після моїх слів, він ніжно та водночас жадібно поцілував мене, після чого вручив один із букетів...
- Я так чекав того моменту, коли зможу знову доторкнутися до тебе:)
- Хммм,тооо ти скучив за мною?
- Дуже...
- Ну то заходь... Мама точно захоче з тобою познайомитися:)
Саме в той момент мама зайшла до кухні... І здається, побачивши біля мене Рому, дуже зраділа... Ну принаймні посмішка в неї точно з'явилася...
- Доброго вечора.. Я Роман.-трохи хвилюючись сказав він і додав- А і це  вам...
Вручив для моєї феї другий букет і одразу ж отримав від неї змістовну відповідь:
- Дякую:) І приємно, Ілона Максимівна... То ким ви будете для моєї донечки, Романе? 
Яййй, навіщо вона це запитала у нього? Мені аж ніяково зробилося... Хоча здається, у мамі все йде за планом, і це називається перевірка:) 
- Хлопець, який дуже любить її - відповів Роман, від чого моє серце забилось із швидкістю світла...
- Чудово.. Саме це я і хотіла почути- сказала мама, і перекинувши погляд на мене додала- Анечко, готуй стіл, зараз всі повечеряємо...
Наказ прийняла пішла накривати на стіл... Я ніби відчувала, тому запекла трохи більше картоплі та додатково нажарила відбивних... Ми троє сиділи за столом, насолоджуючись вечерею та самим вечором... І тут залунав тост від Романа:
- Хочу підняти цей бокал, за вас Ілона Максимівна... За те, що ви народили для мене таку чудову доньку, і саме я зустрів її...
Здавалося би звичайний тост, а так відзначився на моєму настрої... Та й здається, Рома дуже сподобався мамі, адже вона з приємністю слухала всі його розмови та компліменти про мене... Гадаю, що кожна мама б раділа тому, що в неї з'явився хлопець, який щиро любить її... Ну принаймні я в це дуже вірю:) Вечеря добігала кінця, тому я вирішила провести Романа до його машини... Ми стояли одни на впроти одного і довго прощалися... Погляд хлопця знову зупинився на моїх очах, але цього разу я перша потягнулася до поцілунку... І це йому сподобалося...
- В тебе дуже хороша мама... Я був радий з нею познайомитися...
- Хммм, здається вона також... Ти їй дуже сподобався..
- Ооо, це мене тішить... Значить її схвалення на те, щоб зустрічатися з тобою, я точно маю...
- А моє схвалення??- насмішкувато запитала я...
- Ну якщо ти не хочеш бути зі мною, то так і скажи...
- Ти дурненький?! Звичайно хочу..
І знову потягнулась до поцілунку... Зрештою ми з ним попрощалися, і він поїхав додому...