КОПаЛЬНЯ

КОПАЛЬНЯ

Повітря в копальні пахло вологою глиною та собачими екскрементами. Старі ліхтарі слабко освітлювали  приміщення. Низька стеля з балками над голою, багнюка під ногами.

Я не пам’ятав, як сюди потрапив, лише те, що маю вибратися.
Руки вкриті порізами, під нігтями чорна земля, а ліхтар миготів, наче задихався разом зі мною.

Навколо стояли колеги. Їхні обличчя понурені та брудні, очі втуплені в нікуди. Ніхто не говорить, всі щось приховують і в голову крадеться жахлива думка. Собака на ланцюгу тихо скавчить, шкряботить лапами рудувату землю.

Він єдиний має емоції.

Я розвертаюсь, бо хочу піти.

— Вхід засипало, — хрипить хтось із-за спини.

Але мені байдуже, не вірю. Мушу сам в цьому впевнитися.

Я рухаюся довгими вузькими лабіринтами, автоматично визначаючи напрямок. Скрізь однаково: багнюка, стеля. Звертаю увагу, що це ланцюжок пса навіть є тут, кількома рівнями вище від того місця. Це  дивує.

Продовжую. Шукаю вихід, і мені здається, що бачу його. Вузька щілина, крізь яку просочується світло. Я торкаюся і відчуваю липкість, не звертаю уваги, починаю  рити пальцями.

Глина грудками осипається з кожним моїм дотиком. Я починаю копати руками, все швидше, все відчайдушніше.

І тоді вона з’являється.

Спершу нічого не відбувається. Потім брудна вода починає текти з-під глини, якби хтось зверху відкрив невидимий отвір. Це мене не лякає. Хоча є ризик затоплення. І ось бачу ноги — бліді, нерухомі, стоять просто над отвором.

Бардові чобітки та брудні сірі колготи належать маленькій дівчинці. Страх накочується хвилями. Здається я знаю, що буде далі.

Мій голос прорізує тишу.

— Ще не час! Благаю, не треба!

Глина обвалюється, і я бачу її.

Це жінка.

Волосся довге, мокре, липне до лиця. Вона дивиться вниз, а її очі — порожні, як сама шахта. І тоді я усвідомлюю — це не вихід. Це вхід.

Вона протягує руку, і вода підіймається, затоплюючи..

Я кричу, але рот наповнює глина.
«Ще не час...» — чую свій власний голос, далекий, мов відлуння з минулого життя.

А коли розплющую очі знову копальня. Ті ж люди. Та ж собака.
І вхід знову засипаний.