СУЗІР'Я

СУЗІР'Я

За 5 мільярдів років наше Сонце таки згасло, переродившись у червоного карлика. Через нестабільність такої зірки, люди покинули планету Земля, оскільки холод та радіація нищили все живе на її поверхні.

Людство дивом уціліло, і, за легендами, наші предки знайшли новий дім під покровом чужого неба. Не одне покоління займалося пошуком іншої придатної планети для всього живого. Та такої планети поруч біля нашого всесвіту не було. Навіть сусідка Чумацького Шляху – Андромеда не могла прийти на допомогу, в цій галактиці не знайшлося місця для людей. Тож новий дім вони знайшли у галактиці Вир. Ним виявилася екзопланета за розміром схожа на Сатурна, що знаходилася у подвійній системі. Тобто тепер людська раса мала два сонця, одне з яких перевищувало 20 раз мас земного Сонця. 

Тепер домівкою для нас стала ця планета. На небі ми мали нові зоря, та деякі старі, що спостерігали раніше. Наші предки прив’язали свої життя до цілих скупчень зір. Як би вони знали наслідки, то не думаю, що погодились прив’язати життя до цілих сузір’їв. І тепер я стояла поряд зі своїм другом Цефеєм, спостерігаючи, як він проходить свою Зарядку.

На нашій планеті сузір'я світили особливо яскраво, їхні відблиски завжди грають у глибинах очей, коли настає час зарядитися їхньою енергією. Це наш шлях до життя. Кожен із нас знаходить свою Зарядку – індивідуальну, унікальну. Так було здавна: кожен народжений під певним сузір'ям залежить від його енергії. Від моменту народження наші імена даються відповідно до розташування зірок, і від цього залежить наша доля.

Відмовитися від свого сузір'я – означає смерть. Боги неба – Ан, чоловічий початок, і богиня землі Кі, жіночий початок, суворо стежать за порядком. Але я ніколи не вірила в їхню могутність. У мене було відчуття, що за цими правилами ховається щось більше.

– Цефею, – несподівано для себе я випалила питання. – Ти колись хотів би не залежати від сузір'я?

Його тіло знерухоміло, і енергетична Зарядка зупинилася раптово, як обірвана нитка.

– Що? – його голос затремтів, а очі широко розкрилися. – За святе небо, Фенікс, що ти сказала?

– Ні, нічого, забудь. – Я намагалася уникнути конфлікту.

– Ти ж розумієш, що без Зарядки ти загинеш, – різко відповів він. – Чи хочеш ти, щоб ми повернулися до того, щоб потребувати їжі, як наші предки? Ти ж знаєш історію.

Так, я добре знала історію. Після того, як наші предки опинилися на цій планеті, їжа закінчилася, і вони помирали від голоду. Тоді богиня Кі запропонувала їм вибір: продовжити свій рід, пожертвувавши дітей богу неба Ан, або вмерти разом із ними. Ті, хто погодився, стали нашими предками, а ми – дітьми зірок. Ми залежимо від сузір'їв, під якими народжені, і маємо пересуватися в їхньому напрямку, куди б ті не переміщувалися на небі.

Я кивнула, не намагаючись сперечатися, і вирушила далі пустельним пейзажем. Наша планета була жорстокою: одна велика пустеля, де тільки вдень спека, а вночі холод. Рідкісна рослинність і ще рідкіші тварини пристосувалися до суворих умов, але для нас Зарядка була єдиним джерелом життя.

Незабаром я натрапила на храм богині Кі. Велична будівля з двома мармуровими кільцями, що утворювали стелю, зі скляним покриттям між ними. Завіси з вуалі тріпотіли на легкому вітрі, а арка, розфарбована різнокольоровими візерунками, вела до входу. Серце моє забилося сильніше, коли я увійшла до храму.

– Привіт, – пролунав голос за моєю спиною.

Я обернулася і побачила старого чоловіка в мантії, що здавався частиною самого нічного неба. Його одяг сяяв темними відтінками космосу.

– Хто ти? – запитала я, стримуючи тривогу.

– Охоронець Людини. Мене називають Алад. Навіщо ти прийшла, донько людини?

– Ми можемо не залежати від сузір'їв? – випалила я.

Він уважно дивився на мене, ніби зважуючи кожне слово.

– А ти задумувалася над тим, що це означає? – його голос став глибоким, роздумливим. – Наш світ побудований на цій залежності. Без Зарядки люди не виживуть.

– Але ми могли б подорожувати, досліджувати інші світи, не прив'язані до одного місця! – наполягала я.

Алад ледь посміхнувся.

– Ти маєш рацію, і можеш. Ніхто не сказав, що ти залежиш від сузір'їв. – Він дивився на мене з теплою турботою.

– Але як? – Я відчувала, що це неможливо.

– Ти народилася на стику двох сузір'їв, що знаходяться на різних півкулях. Це дає тобі особливу можливість вільно пересуватися. Привладні приховують правду, щоб тримати вас у покорі. Ти маєш силу обирати свій шлях. Можливо, ти шукала подорожі до інших планет?

Я застигла від його слів. Уперше відчула, що справді можу бути вільною.

– Іди, дитя моє. Шукай відповідь на своє запитання. Попереду тебе чекає довга і небезпечна подорож. Нехай богиня землі оберігає тебе.

Коли я вийшла з храму, вперше в житті я точно знала, чого хочу. Свобода. Можливість вільно подорожувати всесвітом, не залежати від примх богів і зірок. Попереду була нова ера – ера відкриттів, небезпек і нового майбутнього.