Новели
Бо їм болить...
Пекло́… як же воно пекло́…
Хіба ота порожнеча може щось заповнювати?
Вона має випалювати, випікати, стискатися в чорну діру і затягувати в себе увесь окіл…
Але ж ні.
Вона розростається так, що заповнює геть увесь світ, рвучи серце і змушуючи зітхати. Болісно і гірко. Так, що вся туга світу концентрується у цьому пекучому намаганні видихнути. Видихнути. Видихнути. Видихнути, бо вже несила тримати його в собі.
Але від цього видиху не змінюється геть нічого. Хіба що… хіба на мікроскопічну частку секунди, поки повітря вилітає з легень повз згорьоване серце…
А потім все повертається.
Диявольськи чорне і пекельно пекуче.
І молишся: Ти дав мені випробування. Тож і силу дай. Заради хоч якоїсь справедливости.
Головне питання: “чому?” - висить без відповіді, залишаючи по собі відчуття непозбувної несправедливості Всесвіту.
Чому?
Невже неможливо перейти це життя від краю і до краю, не стерши серце своє об цей шлях майже вщент?
Що маємо знайти в тому болю?
Чому маємо плакати від безсилля щось змінити?
І ніхто не знає, чим допомогти… Ті, кому не все одно - не розуміють, чим можуть зарадити.
Моліться за згорьованих, щоб не впали вони. Щоб не заполонив їх відчай.
Моліться за них, бо їм болить.
#2622 в Різне
#2510 в Сучасна проза
Відредаговано: 11.04.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
