Четвертий розділ

Марина сиділа у кріслі в кімнаті, склавши ноги, і крутила в руках ручку. На столі перед нею лежав аркуш із кількома словами, що вже встигли перетворитися на майже нерозбірливі закреслення. Катя, яка зручно влаштувалася на дивані, сама читала залишок книги у телефоні,але одним оком слідкувала за подругою.

— Ти так на той листок дивишся, ніби він тобі щось винен, — зауважила Катя, не піднімаючи очей від екрану.

Марина важко зітхнула, поклала ручку на стіл і підняла погляд.

— Він дійсно винен. Як мінімум ідеї.

— Тобі не здається, що ти просто себе мучиш? Може, обговоримо? Вдвох завжди легше.

Марина замислилась, потім повільно кивнула.

— Добре.Дивись.Книга поки що не відомої авторки,до речі треба десь знайти про це інформацію,закінчилась на моменті грубо кажучи розірвання стосунків моєї любої сестрички,і,теж невідомого мені чоловіка.

—Так,записуй що нам не відомо.

 Вона на мить замовкла, намагаючись знайти правильні слова.

—Після цього були лише сцени як вони інколи зустрічались.Хімія слабенька,як для закоханих майже 400 років.Треба виправити у новій частині.—письменниця записала новий пункт саме на папірцеві а не у блокноті.

—Мариночко.Є одна проблемка.Перед тим як придумувати сюжет,ми ж маємо все вияснити чи не так?

—До чого ти ведеш?

—Нам треба точно знати чи їх почуття досі взаємні.

—Гаразд.—вона це теж дописала на аркуші.—Так—Марина задумливо приклала кінчик ручку до нижньої губи.—що ще?— не переставала думати та.—Як їм організувати зустріч?Ну це більше вже до сюжету,треба виписати всі питання.І знайти на них відповіді.— розвернушись до подруги,спитала.—Що нам не відомо?

—Чому Агнеса Вінстингаузер стала такою схибленою на вірі.

—Скоріш за все батьки.

—Я теж так думаю.Першим пунктом запиши це.Нам треба про неї інформація.

—Ага—Марина записала все що казала Катя.

—Потім—продовжила подруга.—Для чого вона збирала людей у монастирі?Туди за бажанням ідуть наче.Чому їй знадобилась Марго?Була якась причина чи просто хороша можливість збільшити кількість черниць?Скільки було втікачок?Може був ще хтось?—вона потерла лоба.—Чому сама Агнеса пішла з монастиря?Хоча логічно,він же згорів.Хоча вона могла знову все повторити.Далі,нам треба розпитати твою сестру про кохання всього її життя—Катя зробила мрійливу гримасу —а помоєму навіть цікаво.І мило.Я ніколи ще не зводила когось.Хороший досвід.— закотивши очі й мило всміхнувшись приклала долоню до грудей.—Продовжимо.—Катя наче спустилась з неба на землю,й посерйознішала.—Отже,уявімо що ми все це знаємо:Якщо Марго і Ян досі кохають одне одного,то як же їх звести?У тебе є ідея?

—Поки що ні—сумно видихнла Марина.

—Тоді до понеділка ти займаєшся продуманням сюжету.А потім ми почнемо шукати інформацію.Запиши ще,знайти щось про пожежу.

Марина задумливо постукала пальцями по столу.Вона на мить затримала погляд на вікні, за яким мерехтіли вогні вечірнього міста.

—Як звести нерозлучників?

—Що?—здивовано з посмішкою спитала Катастрофа.

—Як звести нерозлучників.А в цьому щось є,погодься.Припустимо що вони  досі кохають одне одного.Нерозлучені душі.Але при цьому якось обійшовши закони,їх треба звести.Оце загадка.—Вона почала думати над сюжетом але ніяка ідея не приходила в голову.—У мене вже голова болить.Котра зараз година?

—Восьма.Гаразд,давай переведемо тему на підкови.

—Що?—Безбожна витріщила очі в здивуванні.

—Ну чого ти так дивишся.Підкови приносять удачу.

—Артем її від мене відганяє.

—Я б хотіла щоб ви ще раз зустрілись.

—Новель—острів розміром 400 квадратних кілометрів,і ми можливо зустрінемось ще раз,якщо він живе десь поряд.Що це за фанатичність у тебе?

—Не знаю.Мені здається ви одне в одному зацікавлені.

—Ну,взагалі,я починаю хотіти викликати швидку.До речі і для себе теж.Я хіба не казала?Може я йому мізки пошкодила?

—Ні,ти лупанула його вкраденою книжкою по голові,і він в тебе закохався.Звучить не погано.

—Я думаю,його просто зацікавила фраза про те що,книжка крадена.Я говорила жартівливо,а він мабуть повірив,дурник.

—То познайомся з ним краще,може він стане нам у пригоді.

—Хто?Цей Тушканчик?

—О,Безбожниця і Тушканчик.Чудово,мені подобається,піду напишу про вас роман.—вона намагалась жартувати,приховуючи хвилювання за подругу.

—Катя!Реальна Катастрофа.Ми ж пару раз одне одного підкололи.

—А мені і цього вистачить.

—Вмієш ти відволікти.Але в такому разі я не хочу про нього думати.Він підозрілий,і занадто зацікавлений у..

—У тобі.—Катерина схилила голову посміхаючись

—У моїй книзі.—твердо відповіда Марина.

—Я сказала те ж саме.