Перший день

Я встаю від того ,що мій телефон розривається від ненависної пісні “IDGAF“,а колись вона була моєю о любленою.Не даремно люди говорять «яку б ти найкращу пісню не поставив на будильник,вона завжди стане найгіршою».

—Ань,ти вже встала?-заходить мама до кімнати.

—Ні,ще сплю.-потянулась,я.

—Так,давай,йди вмивайся і сідай снідати, бо запізнишся на перший дзвоник.

—Мааааааа ,а можна я не піду.

—Чому,ти не хочеш йти?-здивувалась мама.

—Це ж не перший клас,йти  не обов‘язково.Тай ,що я там буду робити?-запитую маманю,але сама даю  відпрвідь- Пектися  на сонці і слухати нудні речі про те як ми повинні старанно вчитися,слухати батьків і вчителів.Могли б щось нове придумати ,а то ніби пластінка заїла,кожен рік одне й те саме.

—Так не видумуй-ой,хтось вже починає сердитись-ти переходиш до іншої школи.Там зустрінеш нову вчительку,друзів ну і знатимеш де знаходиться твій новий клас,а то як завжди десь загубишся.....

Ооооо,почалось,думаю батькм довго мені згадуватимуть,те як загубилася у лісі.Хоча я себе винною не рахую,нє ну,а,що нічого мене було залишати одну,знають же,що я коли гриб побачу ,то не одірвуся,буду йти шукати далі,навіть якщо коло мене міна зірветься я не помічу,бо буду занята пошуком грибів.

—Ой, мам,ладно я піду вмиватися,а то ще не дай Бог на лінійку запізнюся-тікаю я,вже забувши про те як я не хотіла до школи.Краще простояти пару годинок під палючим сонцем і прослухати нудне бубніння деректорші,аніж слухати яка я не слухняна донька.

Почистивши зуби,я сразу йду одягатися.Звісно,краще було б,аби я спершу поснідала,а потім одягалася,але не була б я Аньой,аби не зробила все так,як не робе ніхто.І звісно я розлила каву на свою олюблену блузку і перекинула суп на штани.Получивши нагоняй від мамана,я зібралася до школи.Еххххх от чому тато в командировці,щас би їхала у машині і ні про шо не думала,а на томість прусь на якусь задрипану зупинку.День починається не найкращої ноти.

Щей кіт чорний,дорогу перебіг.І бомж під ноги плюнув.Я звісно в прибобони там всякі не вірю,але всьравно якось стрьомно.Дошкандибавши до зупинки,я постояла 15 хвилин і нарешті будка на колесах(по іншоме це ржаве корито я назвати ніяк не могла) під‘їхала до зупинки.Єлі залізла в неї,народу просто куча,щей люк поламаний.Вкус жизні,блінннн.