Розділ 28 — Перше заняття

Приміщення, де проходили заняття, було зовсім не схоже на те, що я уявляла. Ніяких холодних лекційних залів чи перегляду слайдів на тему «стратегія та розвиток». Там пахло кавою, книжками й... намірами.

Перший день програми зібрав десятьох людей. Усі — з різних міст, різних ініціатив. Хтось створив мобільну школу для дівчат із сіл. Хтось відкрив простір для молоді в прифронтовій зоні. А хтось, як я, просто почав з маленької ідеї, яка стала більша за нього самого. 

Мене огорнуло дивне відчуття:

Я серед своїх.

— Нас не будуть навчати, як «правильно», — сказала координаторка Юля. — Ми тут, щоб зібрати те, що кожен із вас уже знає, і перетворити це на щось міцне. Справжнє. 

Перше заняття було про… сенси. Нас попросили написати одне речення:

« Навіщо ти це робиш? »

Я сиділа довго. І врешті написала:

« Щоб жодна жінка так самотньо, як я тоді, коли починала. »

Після заняття до мене підійшла дівчина з яскравим червоним волоссям.

— Аліна, так? Я — Саша. Слухай, я читала про твоє «Нове коло». Ти справжня. Без прикрас. І це дуже відчувається.

Ми вийшли з нею разом на балкон, дивилися на захід сонця і говорили. Виявилось, вона теж пройшла непростий шлях. І теж багато чого носила в собі мовчки.

— Знаєш, — сказала вона. — Тут, у цій програмі, я вперше не відчуваю себе «маленькою». Можливо, саме тут ми стаємо тими, ким давно мали бути.

Я усміхнулась. Бо зрозуміла: це місце — ще один подарунок. Ще один крок.