Нове життя, в новому місті

Розділ 27 — Біля тебе

Цей день був без планів. Без важливих справ, без дедлайнів. Просто вихідний. Один із тих, коли хочеться сховатись від усього світу — але не на самоті. 

Максим написав коротко:

Максим: Я за тобою заїду. Одягни щось зручне.

Ми поїхали за місто. У місце, де було озеро, ліс і стара лавка, яку він назвав «моєю лабораторією спокою».

— Я буваю тут, коли нічого не розумію, — сказав він, коли ми зупинились. — Сьогодні — привіз тебе, бо мені здається, ти трохи більше стала собою.

— Пам’ятаєш, як ми познайомились? — запитав Максим.

— Так. Ти тоді був дратівливо холодним.

— А ти — не менш вперта.

— Але щось таки змінилось.

— У мені — точно.

Він подивився мені в очі. Без натиску. Просто — дивився. Так, ніби вже давно знає, хто я, і просто чекає, коли я сама це побачу.

— Мені добре біля тебе, — сказала я. Тихо. Але щиро.

— А мені — з тобою.

Він не говорив великих слів. Не обіцяв вічності. Але коли взяв мене за руку — стало зрозуміло: він не поруч випадково. Ми повертались у місто вже під вечір. Я спала в авто, голову сперла йому на плече. І коли він легенько провів пальцями по моєму зап’ясті — я вперше відчула:

ніби все точно на своєму місці.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше