Розділ 24 — Точка повороту

Подкаст вийшов у понеділок зранку. До обіду у мене було понад 70 нових листів, понад 20 заявок у «Новому колі» та три пропущених дзвінки. Але найнеочікуванішим був дзвінок з... фонду соціальних ініціатив «Голос змін».

— Аліно, добрий день, — представився голос на іншому кінці. — Ми слухали вас у подкасті. І хочемо запропонувати вам стипендію й місце у нашій навчальній програмі для молодих лідерів спільнот.

Я мовчала.

— Умови прості: три місяці навчання. Частково офлайн у Києві, частково онлайн. Але найважливіше — ви маєте бути вільною для цього повністю.

— Ви маєте на увазі… звільнитись з роботи?

— Саме так. Ми не можемо гарантувати зарплати. Але можемо дати вам команду, менторство і — перспективу масштабувати «Нове коло» на всю країну.

Після дзвінка я сиділа в офісі й дивилась на свій робочий монітор. Таблиці. Бюджети. Статистика. І все, що раніше здавалося логічним, сьогодні здавалося... далеким. Увечері я розповіла про це Максиму. Ми сиділи в тому ж кафе, де він колись приніс мені чай.

— І що ти думаєш? — запитав він.

— Що це може бути кроком до великого. Але я боюсь.

— Звільнитись?

— Ні. Піти в невідоме.

— Ти вже пішла. Тоді, коли вперше натиснула «опублікувати». Просто ще не усвідомила цього.

Я подивилась на нього.

— А ти... не розчаруєшся, якщо я все зміню?

— Аліно, я з тобою — не тому, ким ти була. А тому, ким ти стаєш.

Ці слова стали моїм поштовхом.

Удома я відкрила новий документ. Вгорі написала:

" Заява про звільнення "