Розділ 13 — Перший крок до мрії

Понеділок. Новий тиждень — і нова я. Зі свіжим поглядом, коротким волоссям і зошитом, у якому тепер було не тільки натхнення, а й чіткий план. Максим домовився про зустріч у переговорці після роботи. Прийшли всі: Ліза з горнятком кави, Настя — з блокнотом у стилі «все по мистецтву», і він — з ноутбуком та серйозним обличчям, яке швидко змінилось на тепле, коли я зайшла. 

— Отже, — почала я, трохи хвилюючись, — план простий. Починаємо з Telegram-каналу. Я розповім історію, навіщо я це роблю, і додамо форму для зворотного зв’язку. Хоч десять дівчат — але справжніх.

— Я зроблю для вас логотип, — сказала Настя. — Щось тепле, що одразу відчувається як "тебе тут чекають".

— А я вже маю список знайомих, яких можна запросити на старт. Декілька блогерок — не зірки, але щирі, — додала Ліза.

— Я налаштую бота, зроблю тобі доступ до адмінки, — додав Максим. — І перевірю безпеку, щоб ніхто зайвий не пробрався.

Я дивилась на них — і не могла повірити, що це відбувається. Усе, що було лише думкою у нічній тиші, тепер оживало просто на моїх очах. Максим розгорнув ноутбук і повернув його до мене:

— Ось — перша версія. Назва, як ти хотіла — «Нове коло». Виглядає просто, але тепло.

На екрані була ніжна емблема у формі серця, що перетікало в коло, а всередині — силует дівчини з рюкзаком. Саме такою я себе відчувала, коли приїхала сюди вперше.

— Це… воно, — прошепотіла я. — Дякую вам.

— Аліно, — сказав Максим, — це твоя мрія. Ми просто тримаємо ліхтарик, поки ти йдеш.

В той вечір ми натиснули кнопку «Запустити». І я відчула, як мрія, яка довго жила у моїй голові, нарешті зробила свій перший крок у реальність.