Розділ 9 — Нові мрії

Останнім часом у мені щось визріло. Я не могла це чітко назвати, але кожного ранку вставала з відчуттям, що всередині мене — маленька ідея. Вона не давала спокою. І що більше я ходила вулицями міста, слухала себе, говорила з Лізою та Максимом — тим чіткішою вона ставала. Я хотіла створити платформу — просту, затишну, для дівчат, які переїхали до великого міста і не мають поруч нікого. Місце, де можна знайти нових подруг, підтримку, поради, роботу, житло. Ніби віртуальний дім, у якому тебе хтось чекає. Одного дня, в обідню перерву, ми з Лізою сиділи в кав’ярні поруч з офісом. Вона розповідала про черговий фейл на Tinder, а я... нарешті сказала:

— Я хочу створити онлайн-простір для таких, як я. Для тих, хто приїжджає в чуже місто і почувається ніким.

— Онлайн що? — підняла брови Ліза.

— Щось між форумом і клубом підтримки. З анкетами, з історіями, з реальними людьми. Сестринство без пафосу.

Вона на мить замовкла. Потім поклала чашку.

— Знаєш, це… геніально. Реально. Мені так цього бракувало, коли я сюди переїхала. Навіть зараз — іноді відчуваєш, що ти сама в місті з мільйоном людей.

— От саме. Не для психологів, не для коучів. Просто — для нас.

Ввечері я зважилась сказати про це Максиму. Зайшла до нього в кабінет після роботи.

— У тебе хвилинка?

— Завжди, — відповів він і відклав ноутбук. — Щось трапилось?

— Навпаки. Я давно думаю над одним проєктом. Не для компанії — для себе. Але, можливо, колись це стане більшим.

Я розповіла йому все — щиро, від душі. Він слухав уважно, не перебивав. А коли я закінчила, сказав:

— Аліно… Це дуже глибоко. І дуже потрібно.

— Думаєш, це має сенс?

— Має. Більше, ніж багато чого з того, що люди зараз запускають. Ти не просто в новому місті — ти вже будуєш навколо себе нову реальність.

Я знітилася. Не звикла до таких слів. Але вони не звучали як комплімент — швидше як віра. А це було навіть сильніше.

— Якщо ти вирішиш почати — я допоможу. І не тільки морально, — додав він.

Цього вечора я поверталась додому з іншим серцем. Уперше відчувала, що не просто тікаю від старого. Я йду до чогось свого. А ще я не зрозуміла коли встигла так зблизитися з Максимом. Що ж далі буде цікаво.