Розділ 8 — Прогулянки новими вулицями

У суботу я вирішила не сидіти вдома. Хотілося побачити місто не через вікна маршруток, не по дорозі на роботу, а по-справжньому — неспішно, з кавою в руках, без плану. Я вийшла з кімнати близько полудня, в навушниках грала спокійна музика. Вулиці були сонячні, золотисті від листя. Я йшла куди очі дивляться — зупинялась біля книжкових вітрин, заходила в маленькі лавки з дрібничками, ловила нове повітря. Десь біля площі я зупинилась на лавці — просто перевести подих. Раптом знайомий голос:

— А я думаю, чи це справді ти, — почувся тихий сміх.

Я підняла голову — переді мною стояв Максим. Без ділової сорочки, в худі, джинсах і з кавою в руці. Він виглядав зовсім інакше — менш серйозно, більше по-людськи.

— Привіт, — усміхнулась я. — А ви теж вирішили втекти від офісу?

— Максим. Без «ви», — він сів поруч. — І так, іноді і босам потрібен перепочинок.

— Ви… Ти тут живеш десь?

— Неподалік. Це моє улюблене місце. Тут можна подумати. Чи навпаки — не думати взагалі.

Ми сиділи кілька хвилин мовчки. Було спокійно. Ніякої напруги, ніякого робочого контексту — лише двоє людей посеред осіннього міста.

— Ти швидко влилась, — сказав він раптом.

— Насправді — мені просто пощастило з людьми. І з босом, мабуть, теж.

Він усміхнувся куточком губ.

— Знаєш, я не одразу зрозумів, що ти не просто нова працівниця. В тебе є якесь… відчуття змін. Люди, які починають з нуля — завжди світяться інакше.

— Не знаю, чи це світіння, чи просто втому, — зітхнула я. — Але в цьому місті мені якось дихається легше. Навіть якщо важко.

— Я це розумію, — кивнув. — І, якщо захочеш колись прогулятись не сама — я поруч.

Його слова були прості, але в них не було фальші. Не було флірту. Тільки щирість. Тільки підтримка. Ми ще трохи пройшлися разом — без плану, без поспіху. Він показав кілька затишних двориків, про які я б ніколи не дізналась. А потім ми розійшлись — не надовго, я чомусь це відчула.Це була не просто прогулянка. Це була точка, з якої я почала бачити місто не як щось чуже, а як місце, в якому мені хочеться залишитися.