Розділ 11. Полювання. Частина перша

Сьогодні день обіцяє бути особливо цікавим. Лана ніжно розчісує моє волосся, поки Ваїра готує одяг. Сукня ніжно-жовтого кольору у мереживі, капелюшок і рукавички з парасолькою — все виглядало мило і пасувало один до одного. Моє яскраве руде волосся виділялося на їх фоні.

Я збираюся на щорічні мисливські змагання, які начебто проводять як традицію. Цей захід потрібен лише задля показу так званої мужності, де кожен учасник буде намагатися довести хто більше чоловік. А леді, якій переможець принесе трофей, отримує титул "Лілія" – найпрекрасніша дівчина королівства. Навіть назва титулу, ніби створена для Ліліан.

За останній місяць я не вибиралася на світські заходи, лише зустрічалася з Тіаною, навідувалася раз в декілька днів до Ліліан для уроків танцям і відвідала кафе одного разу, де роблять найкращі солодощі. Я вчилася, покращувала вправність стрільби  з лука, займалася малюванням і танцями, читала, їла різноманітні солодощі з таким же ж величезним вибором чаю. 

За цей час я застала дві цікаві сцени: як двоє молодих чоловіків билися за Ліліан прямо перед маєтком герцога Грехема, і Каллена, останній просто ніби скоро луснув би через те, що побачив, як дівчина гуляє з Деймом. Також в той єдиний раз коли вийшла за найсмачнішими пончиками у кафе помітила Ліліан й Алана, та після короткої світської бесіди вони пішли далі. Каллен сидів у крайньому кутку закладу, слідкуючи за ними. Його обличчя, коли він зрозумів, що я його помітила не передати словами. Просто букет емоцій.

***

Я прибула раніше призначеного часу. Приємний теплий вітер кошлатить волосся і намагається зірвати капелюшок. Місце змагань було з одним з найкращих, багатих на природну красу територію: повно річок і здобичі.

Я сиділа з чашкою трав'яного чаю, що пахнув солодкою м'ятою і дивилася у ясне небо, без жодної хмаринки. В такі для когось прості моменти для мене час зупинявся, думки зникали й серце наповнювалося спокоєм.

Аристократи почали прибувати в мисливські угіддя. Все потроху ставало шумним. Аби лишень ніхто не причепився. Принцеса – та з ким би я з радістю поговорила – буде аж під кінець змагань.

Проте мені не щастило, крім привітань і коротких ввічливих бесід, кожна панна хотіла сісти за мій столик, тому що всіх цікавила наша приватна зустріч з Тіаною. Мені доводилося бути ввічливою до тієї пори, коли зможу піти. Цей день я точно маю провести не тут і не так.

Я дочекалася прибуття всіх героїв на сцену. В цей час на полюванні зібралися всі чотири персонажі. Троє не відводили погляду від Ліліан, яка говорила з віконтом.

Вона широко усміхнулася Каллену і щось сказала йому. Він усміхнувся у відповідь і поклав руку на їх талію, ніби демонстративно показуючи всім близькість стосунків. Я швидко стала шукати поглядом інших хлопців, щоб застати реакцію усіх.

Дейм зовні здавався байдужим, але його сердитий погляд і напружені вилиці видавали його. Поряд з ним Арне, що справді спостерігав за другом зі своєю фірмовою глумливою фізіономією. У Каллена ж щастя повні штани.

Алан видався мені більше засмученим і печальним, ніж злим. Очі, ніби у цуцика і нахилена голова, мов поправляє рукава, щоб відвести погляд від них. А тоді підійшов до Ліліан і Каллена. Неочікувано, бо гучні сцени ревнощів не в його стилі.

Привітавшись за правилами етикету, з поцілунком руки панни, принц сказав:

– Каллен Рамонте, все вже готово. Змагання скоро почнуться.

– Так, Ваша Величносте.

Неприязнь між ними була помітне в очах; я ледь стримувала посмішку. Ліліан же, здається, нічого не помічала, звично і позитивно усміхаючись.

– Надіюся ви обидва повернетеся цілими та здоровими, – лагідно промовила вона.

– Панно Ліліан, вибачте за грубість, але ви приготували хустинку? 

Кожна дівчина має вишити хустку на полювання і вручити або родичу, або близькій людині на удачу. Це, ніби сказати принести нагороду саме їй, а також виразити симпатію. Хоча популярні молоді неодружені чоловіки можуть отримати багато хусток, але мають вибрати одну, або можуть відмовити всім, як завжди робив Дейм.

Каллен вирішив не чекати, поки вона, можливо, вручить її, а попросити напряму. Доволі грубо.

– О, так. Я не надто виправна у вишивці, але тату сподобалася.

От шкода! Такий конфлікт міг би бути за цей символ удачі та любові! Я навіть не намагалася сховати розчарування на обличчі. Знала, що так і буде, бо прочитала, але все одно…

– Зрозуміло, – достатньо холодно і розчаровано сказав Каллен. 

– Щось не так? – невинно і розгублено спитала Ліліан, через його тон.

– Вибачте, але, на превеликий жаль, мушу покинути вас, – вклонився віконт і, не чекаючи згоди Його Величності другого принца, розвернувся і пішов.

– Ви, як і завжди, вишукані та прекрасні, герцогине, проте я теж маю йти, все майже починається, – сказав Алан, проігнорувавши явну зневагу Каллена до Королівської родини.

В підтвердження його слів затрубили в сурми. Час збиратися до походу у ліс, де шість годин потрібно займатися мисливством.

– Удачі вам на полюванні! – почервоніла від компліменту, побажала біла лань.

Я глянула навмання у бік і зловила на собі погляд Арне. Він, як зазвичай, з посмішкою на обличчі спостерігав за всім як і я. Проте було відчуття, що зараз його смішило якраз-таки інше. Що, в мене така емоційна реакція?

Мій погляд з незадоволено вигнутою бровою прямо говорив: "Чого витріщаєшся?"

Він лише ширше розпливлася у своїй фірмовій знущальній посмішці. Юнак був поодаль усіх, спершись об дерево, він дивився мені в очі, мов очікував ще якоїсь витівки від мене, поки плащ, який він носив накинувши, рукава ж просто висіли, розвіювався на вітрі. Відвела погляд, ігноруючи його.

Арне не бере участі в мисливському турнірі, йому ніколи не було цікавим подібне. Мабуть, через те, що магія – його сильна сторона і цікавіша для нього, плюс у всьому майстром не будеш. А може не схвалює вбивства звірів для забави?