Розділ 22. Повернення з мертвих

У судовій залі панувала напружена тиша, яка, здавалося, могла розрізати повітря. Це було повторне засідання у справі Зої Мюлле, і всі присутні відчували, що сьогоднішній день буде вирішальним.

Зоя сиділа на лаві підсудних поруч зі своїм адвокатом Олівером Вільямсом. Її обличчя було зосередженим, але в очах виблискувала надія. Олівер, як завжди, виглядав бездоганно, але цього разу в його голосі відчувався особливий азарт.

— Шановний суддя, — почав прокурор, високий чоловік із строгими рисами обличчя та гучним голосом. — Сторона обвинувачення наполягає на тому, що всі докази проти Зої Мюлле є неспростовними. Її провина доведена.

Олівер підняв руку, просячи слова:

— Ваш честь, з цим твердженням я не можу погодитися. У нас є нові докази, які не тільки спростовують звинувачення проти моєї клієнтки, але й викривають справжнього винуватця.

Суддя, літній чоловік із сивим волоссям і холодним поглядом, нахилився вперед.

— Адвокате, продовжуйте. Але я сподіваюся, ваші докази будуть вагомими.

Олівер встав, випрямивши спину.

— Ваш честь, у нас є свідок, який готовий дати свідчення.

У залі пройшов шепіт. Прокурор різко піднявся.

— Протестую! Цей свідок не був зареєстрований у матеріалах справи. Його присутність суперечить процедурі.

Суддя вдарив молотком по столу.

— Протест відхилено. Адвокате, продовжуйте. Хто цей свідок?

Олівер подивився на двері, що вели до зали суду.

— Ваш честь, дозвольте представити нашого свідка.

Усі погляди звернулися до дверей, які повільно відчинилися. До зали зайшла жінка в широкому капелюсі та великих темних окулярах. Вона була одягнена в елегантне пальто кольору слонової кістки, яке додавало їй загадковості. Її постава була впевненою, а кроки — чіткими.

Коли жінка зняла окуляри, у залі пролунав шокований шепіт.

— Це Анна Боард! Вона ж померла!

Зоя застигла, не вірячи своїм очам.

— Анна... Це ти? — прошепотіла вона.

Свідчення Анни

Суддя вдарив молотком, намагаючись відновити порядок.

— Тиша в залі! Свідок, представтесь і поясніть, чому вас вважали померлою.

Анна підійшла до трибуни для свідків і повільно вдихнула. Її голос звучав впевнено, хоча в ньому була нотка смутку.

— Мене звати Анна Боард. Так, усі вважали мене мертвою. Але це була інсценізація, щоб врятувати мене і мою доньку від небезпеки, яку створив мій чоловік — Джеймс Боард.

У залі знову піднявся гул. Прокурор схопився на ноги:

— Це абсурд! Ця жінка бреше, щоб захистити підсудну!

Суддя вдарив молотком.

— Протест відхилено. Свідок, продовжуйте.

Анна повернулася до судді.

— Джеймс використовував мене як прикриття для своїх махінацій. Коли я почала дізнаватися правду, він почав погрожувати. У той день, коли сталася аварія, він організував напад, щоб прибрати мене. Але я вижила. Тепер я повернулася, щоб викрити його злочини. І Зоя тут ні до чого. Вона стала жертвою його інтриг.

Перехресний допит

Прокурор підійшов до трибуни, його обличчя виражало злість.

— Свідку, чи є у вас докази ваших слів?

Анна кивнула.

— Так, у мене є записи розмов із Джеймсом, фінансові документи, які він намагався приховати, та свідчення людей, які допомогли мені вижити. Вони всі готові виступити.

Олівер подав судді документи.

— Ваш честь, ці докази підтверджують слова свідка. Ми готові представити їх для ретельного вивчення.

Суддя переглянув папери й кивнув.

— Документи прийнято. Свідок, дякую за ваші свідчення.

Зміна настрою

У залі суду атмосфера змінилася. Присяжні шепотілися, переглядаючись між собою. Прокурор виглядав спантеличеним, але не здавався.

Олівер завершив свою промову:

— Ваш честь, сьогоднішні свідчення показали, що моя клієнтка стала жертвою змови. Вона не має жодного стосунку до злочинів, у яких її звинувачували. Ми просимо суд виправдати Зою Мюлле й відкрити справу проти Джеймса Боарда.

Суддя знову вдарив молотком.

— Суд іде на нараду. Вердикт буде оголошено завтра.

Зоя сиділа, не вірячи, що це сталося. Анна, її найкраща подруга, жива. І тепер правда мала всі шанси вийти назовні.